2

— Майкле Торесе, скільки в тебе ще прихованих талантів? — захоплено верещу, коли ми мчимося шосе. Вітер тріпає моє волосся, а з обличчя не сходить безглузда посмішка. — Хто тебе так круто навчив водити тачку? І взагалі, де ти її взяв? Це хоч законно?

А що? Мене вже нічого не здивує. Зараз мені абсолютно начхати. Нині я щаслива.

— Ну, я ж не закінчений псих, — сміється Майк. Це тачка моєї мами. Вона мені її дає, коли я збираюся до батька. Сама розумієш, на скейті я добиратимуся півдня. — Його рука опускається моє голе коліно і лишається там.

Ми зараз перевищуючи швидкість мчимо до батька Майка. З горем навпіл мені вдалося переконати тітку Шейлу відпустити мене. Сьогодні у них увечері за планом чергова звана вечеря, на якій я зобов'язана повинна бути присутньою. Шейла дозволила мені погостювати у містера Торреса до сьомої вечора, а щоб о восьмій, я вже гарно одягнена сиділа за святковим столом.

Я щиро подякувала їй та запевнила, що так і буде. Вдягла короткий топ та джинсовий комбінезон. Зібрала деякі речі в сумку й швидко побігла до Майка, який чекав мене.

Мене переповнюють стільки емоцій одночасно, що я просто захлиналася цими відчуттями. Почуття якоїсь свободи захльостує мене і в голові осідає думка, що я вирушила б з Майком у подорож.

— Мене навчив водити батько. Він у моєму житті з'явився тільки минулої весни та з лишком заповнив прогалину у наших відносинах.

У голосі Майка відчувається колосальна гордість та тепло. Він так сильно любить свого батька, що я навіть починаю трохи нервувати. Ні. Це не якісь там ревнощі.

А що як я не сподобаюся містеру Торесу, і він скаже синові розірвати зі мною стосунки? Я так розумію, що Майк вперше знайомить батька з дівчиною. Тому на мене покладається величезна відповідальна місія — не облажатись.

— Чому твої батьки розлучилися? — незлобно питаю і відразу додаю: — Якщо тобі неприємно про це говорити, можеш не відповідати.

— За словами матері, тато був не здатний на сімейне життя. З ним було складно. Не було постійної роботи, а потім він загримів за ґрати. Нині він змінився. Я це точно знаю. Мені голову важко запудрити. Коли закінчу школу, я переїду до нього жити. Нехай цей придурок Даві, сам йде працювати на автомийку. А я стану тату майстром, як і мій батько. Відкрию свій салон.

Майкл має прекрасні мрії. Але в них чомусь немає мене… Та й у принципі ми ніколи не обговорювали «наше» майбутнє. Я, наприклад, точно не знаю куди, хочу йти далі. Зараз, я б не відмовилася витратити рік свого життя на подорожі. Взяти будинок на колесах та поїхати дивитися на захід сонця у різних куточках нашого континенту.

— Гей! — Майкл чіпляє моє підборіддя і повертає до себе. — Ти чого принишкла?

Деякий час ми їхали мовчки. Я вже встигла себе накрутити.

— А раптом я не сподобаюся твоєму батькові?

— Звідки такі думки? Обов'язково сподобаєшся! Мені подобаєшся і йому сподобаєшся!

Тепер я починаю нервувати ще сильніше. А коли ми під'їжджаємо до будинку на скромній вулиці, серце взагалі вискакує з грудей.

— Кристал, — Майкл звертається до мене, — вимкни мозок і будь собою. Ти закохала мене в себе з перших секунд, як я побачив тебе на задньому сидінні батьківського авто. Ніщо не зможе цього змінити. А ще, відкрию тобі секрет, — його очі стають хитрими, а губи спотворює звична усмішка: — я спеціально кинувся тоді вам під колеса, щоб привернути твою увагу.

***
— Синку! — розкривши обійми, назустріч нам виходить високий чоловік. У нього коротке темне волосся. Смаглява шкіра, ніби він тривалий час перебував під сонцем. Вся видима частина його тіла, яку не приховує одяг, вкрита татуюваннями.

— Привіт, — Майкл обіймає його у відповідь і повертає до мене: — Тату — це Кристал. Моя дівчина.

Від слів Майкла по тілу розсипаються мурахи, а від погляду містера Тореса навпаки, тіло вкривається тонкою льодовою кіркою.

Він виглядає досить молодо, але погляд моє пронизливий. Дістає до кісток.

Мені раптом стає моторошно. Зовсім не хочеться продовжувати наше спілкування.

— Ноа Торрес, — простягає мені відкриту долоню. Підтискаю її у відповідь. — Сподіваюся, ти не проти гриля?

— Просто обожнюю його! — натягнуто посміхаюся.

— Тату, — втручається Майк, — Кріс трохи нервує, так що давай без твоїх жартів!

Слова хлопця змушують мене густо почервоніти. Мені дуже хочеться стукнути його чимось твердим. Ну ось навіщо він розповідає всі мої секрети?

— Так, без своїх жартів я вже не я! — Ноа підморгує мені та запрошує до будинку: — заходьте. У мене як раз все готово.

Тільки коли наш обід добігає кінця, я трохи розслабляюся. У отця Майка справді дивний гумор, який я не завжди розумію. Містер Торес намагався краще дізнатися мене. Ставить різні питання про навчання, батьків, життя в Пенсаколі. Робив якісь свої власні висновки.

Я теж зробила кілька висновків. Але загалом, чоловік виявляється для мене справжньою загадкою, як і Майк. У них і без цієї загадковості багато спільного.

— До речі, коли Міранда дізналася, що в мене сьогодні будуть гості — вона принесла десерт. — Несподівано згадує Ноа, коли ми закінчуємо обід. Я починаю прибирати тарілки.

— Тобі не здається, що ця Міранда зачастила? — Майк штовхає батька у плече та посміхається. — Ти їй подобаєшся, сто відсотків!

— Не заперечуватиму. Чарівності у мене не відібрати.

Тепер сміюся я. Але це цілковита правда. Містер Торес привабливий та симпатичний чоловік.

— Я можу швидко прибрати зі столу і ми приступимо до десерту, — зніяковіло бурмочу й у відповідь одержую задовільний кивок містера Тореса.

— А ми поки що з тобою, — звертається до сина, — трохи провітримося. Ходімо, — штовхає сина до виходу у внутрішній двір.

В принципі, гадаю цей обід пройшов нормально. Теплі стосунки між мною та містером Ноа не зародилися, але хіба можна подібного чекати від першої зустрічі? З Майком спочатку ми терпіти один одного не могли, а потім...

Хоча дізнатися, що він навмисно підрізав машину батька, було дуже приємно. Я мало не розплавилася від цих слів.