Ми обоє оговтались через декілька хвилин. Просто зробили вигляд, що цієї розмови не було. Повернулись до теми кафе.
Завтра приходить вивіска. Ти ж повішаєш?
Ну принаймні спробую.
Так з рекламою все добре, о, а крісла прийдуть теж скоро.
Це чудово. Свято вже буде з обновками. А, до речі, а коли твій день народження?
Ще нескоро. Я літня птиця. А твій?
Зимою.
Розмова взагалі не клеїлась.
Давай я хоч посуд помию…
Ти і так готувала, то я сам.
Та я, мабуть, піду вже!
Додому чи одразу в кафе?
Спочатку забіжу додому візьму дещо для проекту і кіт сам- голодний.
Ти не хочеш перевезти його сюди? Тут веселіше…
В кафе?
Ні. Краще до мене додому.
У тебе ж собака. Ні, це погана ідея!
Мій пес частіше з кимось ніж вдома. От , наприклад, зараз Петро позичив його на два тижні.
Нащо?
Вчить сина доглядати за іншими.
Це твій друг?
Так, ще зі студентських років.
Цікаво, а твоєму псу подобається, що в нього змінюються доглядальники як рукавички?
Не знаю,- він усміхнувся, але запитаю при нагоді. Привозь. Так реально буде зручніше. Будеш мати вільну хвилинку і забігати до нього.
Він тобі буде заважати. Та й у нього запах.
Якби я знав, що мені буде дискомфортно я б ніколи не запропонував.
І я зможу час від часу брати його до майстерні!?
Чому б і ні!
Я на емоціях поцілувала його в щоку. Попрощалась і побігла на крилах за Сирником. На той час йому було вже 4 роки . Він бачив ще моїх батьків і всю любов до появи кафе я віддавала тільки йому. Сирник не любив людей, але мене поважав. Давав себе погладити, коли добре скучив я піклувалась про нього як про рідну дитину. І совість останні три тижні мене таки їла. Я вже відкривала двері від під’їзду, але мене перехопила сусідка.
Діанко, а де це ти останнім часом пропадаєш. Робота чи може нарешті свого принца знайшла?
Та певно перше!
Та що ти вже давно пора. Твій кіт тут правда такі дифірамби виспівує, то ти наступного разу забирай його будь ласка з собою.
Вибачте більше не буде. Я якраз за ним.
Мені не дуже хотілось продовжувати розмову , тож я швиденько зайшла в під’їзд.
Сирник спав на його улюбленому стільці. Їжі зовсім не було , а води тільки трошечки. Мені стало дуже соромно за себе, адже я ж єдина, хто за нього відповідальна! Я лагідно його розбудила, поклала в корзину і пішла в кафе. Матвій виявився там- рахував щось за стійкою адміністратора. Відвідувач був аж один.
Ми вже тут. Пустиш?- сказала я.
Вибач, що не дочекався. Тримай ключі.
Я владнала все з Сирником і нарешті повернулась до роботи. Там мене вже чекали і Мар’яна, і Соня, і Костя, і навіть Сергій.
Хтось домовився зустрітись о 9,- пробурчав невдоволено Сергій.
А зараз котра? Ой вже 10:30, вибачте.
Ти не проти, що ми почали без тебе,-запитала Соня.
Ні звичайно! Дякую вам.
Я почала обіймати кожного. Вони розказали мені свої нові ідеї. В майстерні стало гамірно.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.