Зимова казка за 24 години

Ліфт чекати довго не довелося, вибігаючи з вхідних дверей під'їзду, я налетіла на стареньку, що несла поспішаючи важкі сумки.Бабуся о шостій ранку і з важкими сумками... Комусь це здасться дивним, але я на це не звернула уваги. На обличчі у бабусі замість обурення світилася усмішка, ніби на мене вона й чекала тут біля під'їзду. Звичайно, налетівши, я штовхнула її, а вона в свою чергу впустила свої сумки з яких у різні боки розлетілися фрукти: яблука, груші, мандарини ... Зазвичай я просто проходжу повз, не допомагаючи нікому, але тут мене потягнуло допомогти цій жінці. Ні, це не почуття провини, чомусь від неї віяло чимось рідним та близьким.