Професор Теодор Вейл запрошує до свого дому сімох давніх друзів. Вечеря здається звичайною: старий будинок, тепле світло, вино, спогади, жарти людей, які давно знають одне одного.

Теодор просить гостей згадати події, що колись різко змінили їхнє життя. Спершу це схоже на дивний інтелектуальний експеримент. Потім — на небезпечну гру з пам’яттю, провиною і тим, що люди звикли називати випадковістю.

Чим далі триває вечір, тим важче відрізнити дружню бесіду від допиту, філософську гіпотезу — від одкровення, а турботу про друга — від страху перед тим, що він може мати рацію.

За дверима старого дому ніч залишається тихою. А всередині семеро людей намагаються зрозуміти, чи є у світі речі, в які краще не зазирати.