Залежність

Яну трясло. Не від холоду. Не від страху. А від усвідомлення того,що випадковий незнайомець цілує її так, наче божевільний. Вона дивувалась і своїй реакції. Не хотіла,щоб минав цей вечір. Не хотіла,щоб зник цей Март.
Яна ловила провал за провалом. З ніби вдалих стосунків щоразу виростало велике ніщо. Щоразу вона дякувала за досвід. Тішила себе тим, що бодай якийсь час була щасливою і воно того коштувало. Та насправді то був обман. Ніщо не варте розплати самотністю і болем.