Розділ 7

Привіт, Яно.

Пише тобі слабий маніяк... Так я себе і почуваю останнім часом. Досі, я ніколи не писав  листів, але тобі пишу. Чому я не взяв твій номер? Я картаю себе всі ці дні... Як ти? Бо я все згадую тебе. Згадую щодня і усвідомлюю , що все одно забув твій голос. Та ти не полишаєш моїх думок. Я сподіваюся знайти тебе в натовпі, хоч знаю, що марно. Я не певен, що ти подзвониш, якщо я лишу свій номер, але він на звороті. Можеш вислати мені свій номер листом, якщо не проти, щоб я набридав тобі дзвінками? Моя електронка теж на звороті. Що ще... Я поговорив з Едом про моє ставлення до Емми.  Ми трохи побили горшки, але ти була права: мені покращало,коли все вирішив. Сьогодні я усвідомив,що час - дуже повільна штука. Особливо, коли  чекаю твого листа... 

Март 

На звороті листа була адреса пошти і номер телефону.Яна була зворушена і , водночас, стурбована: щось відбулось в її житті. Може, це якір, який спинить її і дасть місце. Та непідробна цікавість до Марта не спинила страху . Може краще лишити собі приємний спогад про хлопця, про палкий поцілунок, про його терпкий запах, про лист... Бо якщо почати спілкування воно може обернутися болем, розчаруванням. Він виявиться черговим чоловіком, котрий розіб'є серце. Мерехтливе сяйво дива зміниться приземленим знайомством, побаченнями, вимогами, сварками, а потім перетвориться на попіл. Сподіватись, що цього разу все буде інакше марно. Яна не відповіла на лист.  

Кілька тижнів вдома минули.  Все, що встигла- навідати близьких і трохи відпочити. І ось - нове запрошення на роботу. Час пакувати валізи. Знову дорога, аеропорти і автобуси. Не могла заснути, поки їхали: ось і зупинка, де курили, де пила його каву; ось і холл, де запропонував допомогу... Та, що ж таке? Чому думки все вертались до Мартина? Чому зберегла номер і адресу?

Чому людям інколи так важко довіритись внутрішньому компасу і замість того вони довіряють куцому розуму. Все ж, інтуїції більше років, ніж логіці...Але в колообігу життєвого досвіду зранені і втомлені люди бояться наступити на ті ж граблі, пройти біль, розпач і розчарування. Так само і Яна вважала кращим не помічати свого потягу до хлопця, аніж починати спочатку шлях стосунків. Але долі байдуже до почуттів людей, тому вона жартувала як могла.

Робота офіціантки не була легкою, але Яна звикла працювати на ногах. 

-Яно, обслужи 12 столик, я відійду на мить - попросила Ліля. 

Дівчина поквапилась прийняти замовлення. Яким же було її здивування, коли за столиком побачила Мартина: його палкі темні очі, пухкі губи, міцну статуру. Він змінив стрижку на коротку... Він розмовляв з двома чоловіками.

-Добрий день, я Яна- ваш офіціант. Ви готові здійснити замовлення?

Поки бородань, що сидів поруч з Мартином замовляв їжу хлопець пропалював дірку на Яниному обличчі. Зашарілася, і зніяковіло подріботіла на кухню. Серце гупало, наче в зайця, щоки палали, у скронях дзенькало. Невже вони зустрілися знову в чужій країні? Невже світ такий тісний?

Емоції бентежили дівчину до кінця зміни: ледве дочекавшись кінця робочого дня випурхнула з ресторану. Коли очі Яни зустрілися з тим , хто чекав надворі метнулась назад, та Март схопив за руку і сказав:

-Зажди. Я не ображу тебе. Лише дай відповідь на питання.

-Що ти хочеш знати?

-Ти отримала мій лист?

Яна тремтіла від хвилювання і збудження:

-Хто в наш час пише листи?

-То отримала чи ні?

-Отримала.

-Чому не відповіла?

-Ти казав відповісти,якщо я не проти набридання, а я проти.

Все нутро бурхливо вимагало від Яни звільнення з полону страху. Розум дівчини кричав: "Бий або біжи". А вона стояла не в змозі ступити кроку чи бодай висмикнути свою руку з руки Мартина. 

Март тримав Яну і думав, як не випустити цю пташку вдруге. Не розумів її.

-Чому ти проти спілкування? Мені здалось, що нам цікаво... Тільки не починай вигадувати. Кажи, як є.

-Пам'ятаєш ти казав, що знаєш вагу відповідальності? У мене щось схоже. Я знаю чим закінчиться це спілкування для мене. Зрозуміла після листа.

-І чим же воно закінчиться на твою думку?

-Болем. 

-То ти боїшся болю настільки, що не можеш відповісти на лист чи дзвінок. А раптом все буде добре, ти не думала? Я не збираюсь ображати тебе. Вперше в житті я йду на повідку своїх почуттів. Ти сподобалась мені. Не відмовляй мені, якщо відчуваєш те саме.

Яна дивилась Марту в вічі. Це фатум зіткнув їх? Може піддатися потягу, якщо навіть доля за них? Щоки горіли вогнем. Хлопець здавався їй нереальним, міражем у пустелі. Що відповісти? Дівчина видихнула, опустила погляд і відчула як тепле і потужне почуття підіймає на поверхню її бажання.

-Не відмовлю. Записуй мій номер.