Розділ 6

Нарешті виспалась. На годиннику вже шістнадцята. Кілька пропущених дзвінків від мами. Яна мусила передзвонити. Вислухала промову, переповнену емоціями,  пообіцяла відвідати батьків. Дівчина любила їх, але тато і мама не могли змиритися з тим, що донька не виконує команд, як слухняний песик. Це була їх сімейна драма: Яна мала б вчителювати, вийти заміж і нагородити батьків внуками, мала б доглядати мамині квіти і нерви, мала б, але не стала. Натомість працювала за кордоном, палила цигарки і не знала, чого хоче від життя, ким хоче стати, де її дім...

Дивилась в стелю і згадувала  Мартина: вирваний, наче з іншого життя , день. Навіть не обмінялись номерами телефонів, навіть не зробили фото. Якби Ліля не була свідком, подумала б, що не існує ніякого Марта...

-Яна, ходи снідати! Нормальні люди вже скоро вечерятимуть, а ти ще в ліжку. 

-Вже йду.

Добре жити з Лілею. Вона - надійна супутниця, завжди поруч, знають одна про одну все.  Та Лілі теж не щастить в особистому житті. Наче подруги по нещастю...

Дні були схожі на день бабака: сон, їжа, сон, тому на кілька днів вирішила поїхати до батьків. В квартирі пахло маминою шарлоткою з яблуками і сиром,  тато з собакою зустрічав у дворі. Тут виринали в пам'яті роки дитинства, студентства, миті безтурботності. Коли життя стало таким складним? Колись все було зрозумілим і однозначним, колись були мрії, а тепер - цілі. Хто вона? Ким стала? Досягачка практичної мети: заробляти і тратити... Янині очі налились слізьми: як добре, що попри все її чекають і люблять. 

-Яно, доню, може знайдемо тобі тут роботу? У місті, не в нашому селі - запропонувала мама.

-Чому, мамо? Світ великий. Я ж не тільки працюю, а й подорожую, знайомлюсь з людьми. Чому я маю проживати тут нудне життя трудящих? 

-Я так переживаю щоразу, ти десь в світі, в дорозі, серед чужих людей...

-Мам, не сварімося. Я втомлюсь одного дня. Тоді , може щось зміниться.

-Доць, ти втомилась вже. Я бачу, але більше нічого не скажу.

-Дякую, мамо.

Вперше за роки батьки спробували зрозуміти Яну. Вперше поїздка не перетворилася в з'ясування стосунків і конфлікт. Смажили шашлики, ходили на рибалку, прибрали , врешті, балкон... Дівчина перезавантажилась і відчула велику полегшу, так буває коли відпустка є відпусткою. 

Коли повернулась до Рівного чекав сюрприз. Її зустріла Ліля:

-У мене для тебе дивина: уяви, до нас завітав листоноша з листом. Як в дитинстві: конверт, марка і все таке. Ось - це для тебе? 

Яна дивилась "квадратними" очима на подругу.

-Мені прийшов позов у суд ? Чи щось таке...

Як же здивувалась дівчина коли побачила ім'я відправника: Мартин Журавський. 

-Та ну... Не може бути! Хто пише листи в наш час?

Весело пританцьовуючи дівчина влетіла в кімнату. Серце калатало шалено.  Ейфорія то  чи здивування , радість чи передчуття... Світ набрався барв з появою однієї людини...