Нарешті виспалась. На годиннику вже шістнадцята. Кілька пропущених дзвінків від мами. Яна мусила передзвонити. Вислухала промову, переповнену емоціями, пообіцяла відвідати батьків. Дівчина любила їх, але тато і мама не могли змиритися з тим, що донька не виконує команд, як слухняний песик. Це була їх сімейна драма: Яна мала б вчителювати, вийти заміж і нагородити батьків внуками, мала б доглядати мамині квіти і нерви, мала б, але не стала. Натомість працювала за кордоном, палила цигарки і не знала, чого хоче від життя, ким хоче стати, де її дім...
Дивилась в стелю і згадувала Мартина: вирваний, наче з іншого життя , день. Навіть не обмінялись номерами телефонів, навіть не зробили фото. Якби Ліля не була свідком, подумала б, що не існує ніякого Марта...
-Яна, ходи снідати! Нормальні люди вже скоро вечерятимуть, а ти ще в ліжку.
-Вже йду.
Добре жити з Лілею. Вона - надійна супутниця, завжди поруч, знають одна про одну все. Та Лілі теж не щастить в особистому житті. Наче подруги по нещастю...
Дні були схожі на день бабака: сон, їжа, сон, тому на кілька днів вирішила поїхати до батьків. В квартирі пахло маминою шарлоткою з яблуками і сиром, тато з собакою зустрічав у дворі. Тут виринали в пам'яті роки дитинства, студентства, миті безтурботності. Коли життя стало таким складним? Колись все було зрозумілим і однозначним, колись були мрії, а тепер - цілі. Хто вона? Ким стала? Досягачка практичної мети: заробляти і тратити... Янині очі налились слізьми: як добре, що попри все її чекають і люблять.
-Яно, доню, може знайдемо тобі тут роботу? У місті, не в нашому селі - запропонувала мама.
-Чому, мамо? Світ великий. Я ж не тільки працюю, а й подорожую, знайомлюсь з людьми. Чому я маю проживати тут нудне життя трудящих?
-Я так переживаю щоразу, ти десь в світі, в дорозі, серед чужих людей...
-Мам, не сварімося. Я втомлюсь одного дня. Тоді , може щось зміниться.
-Доць, ти втомилась вже. Я бачу, але більше нічого не скажу.
-Дякую, мамо.
Вперше за роки батьки спробували зрозуміти Яну. Вперше поїздка не перетворилася в з'ясування стосунків і конфлікт. Смажили шашлики, ходили на рибалку, прибрали , врешті, балкон... Дівчина перезавантажилась і відчула велику полегшу, так буває коли відпустка є відпусткою.
Коли повернулась до Рівного чекав сюрприз. Її зустріла Ліля:
-У мене для тебе дивина: уяви, до нас завітав листоноша з листом. Як в дитинстві: конверт, марка і все таке. Ось - це для тебе?
Яна дивилась "квадратними" очима на подругу.
-Мені прийшов позов у суд ? Чи щось таке...
Як же здивувалась дівчина коли побачила ім'я відправника: Мартин Журавський.
-Та ну... Не може бути! Хто пише листи в наш час?
Весело пританцьовуючи дівчина влетіла в кімнату. Серце калатало шалено. Ейфорія то чи здивування , радість чи передчуття... Світ набрався барв з появою однієї людини...