Розділ 3

Цієї миті планета перестала крутитись. Це дівча щойно розклало по полицях весь сумбур його життя. Так, він боягуз. Він тікає щоразу, коли треба прийняти жорстке рішення . І саме в цей момент він захотів зробити те, чого ніколи досі не робив: торкнувся чола Яни рукою, пройшовся щокою і пальцями торкнувся губ…потім різко відсмикнув  долоню і скуйовдив дівчині волосся.
-Ти така мила. Така дрібна і така мудра. 
-Та ну, тебе. 
У Марта на душі раптом стало тепло-тепло. На горизонті жеврів світанок. Він відчув досі незнайому цікавість і азарт. Поряд з ним була незвідана Яна. Відчайдушна і безстрашна. 
- Чого ти боїшся найбільше? –запитав
- Хтозна. Втратити рідних. Самотності. Апокаліпсису. Багатьох речей. Якщо подумати, то всього можна боятися… Чому запитав?
- Бо ти здаєшся безстрашною.
- Бо впустила тебе в дім?
- і тому теж. 
- Якби я боялась і не ризикувала то зараз сиділа б у своєму селі і перевіряла учнівські зошити. А я не хочу такого життя. Я хочу побачити світ, хочу досягти успіху,хочу пізнати людей. 
- Учнівські зошити? Ти вчитель?
- Ага.
Март розсміявся. 
а на перервах ти б бігала на перекури? 
-Точно. І ше б на каву з коньячком для зняття стресу. А якщо серйозно, то школа то не моє.  Ким ти працюєш?
-Займаюсь перекладами.
-Поліглот?
-так точно.
Розмовляли довго. Про все і ні про що. Найцікавіше в спілкуванні з людьми саме цей етап: пізнання, дослідження всіх невідомих сторін життя, добровільні допити і розкриття загадок.  Тему для розмови легко знайти. В животі тріпочуть метелики від надлишку почуттів і емоцій. Самотність відступає і не показується. І ти летиш, наче до неба, а насправді у прірву. Виберешся?