94 273
Забути тебе 18+
Повний текст ·
226 стор.
“Скляне кохання”
Анотація до книги "Забути тебе"
Десять років! Десять довгих пекельних років без тебе, Макаре!
Але годі! Набридло кожного ранку змагатися з собою за бажання жити. Не можу я так більше, а ти навіть в сон мені не йдеш. Я стільки просила, а ти, безсовісний, не приходиш...
Не можна так. Потрібно з цим щось робити. Переїду в інше місто, яке не нагадує тебе кожним камінцем. Спробую.
Але чому?!
Чому саме тут і тепер стало так тебе багато?
Чому я бачу тебе, чую, відчуваю як колись?
Чому саме зараз ти мені наснився?
Зійшла нарешті з розуму?
Чи, може, на все є інше, дуже просте логічне пояснення?
Частина перша "Пам'ятай мене таким"
Але годі! Набридло кожного ранку змагатися з собою за бажання жити. Не можу я так більше, а ти навіть в сон мені не йдеш. Я стільки просила, а ти, безсовісний, не приходиш...
Не можна так. Потрібно з цим щось робити. Переїду в інше місто, яке не нагадує тебе кожним камінцем. Спробую.
Але чому?!
Чому саме тут і тепер стало так тебе багато?
Чому я бачу тебе, чую, відчуваю як колись?
Чому саме зараз ти мені наснився?
Зійшла нарешті з розуму?
Чи, може, на все є інше, дуже просте логічне пояснення?
Частина перша "Пам'ятай мене таким"
Зміст книги: 54 глави
456 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНарешті там, де нічого не нагадує про минуле, душа Дарини починає оживати.
Дякую та чекаю на далі! Мирних вихідних!❤️
Наталья Русанова, давно пора їй вертатись до життя)))
І вам приємних вихідних❤️
Вдома стіни лікують і заспокоюють.Де вродився ,там згодився .Ось і Дарина сидячи і милуючись природою ,знаходить умиротворення для своєї душі і набирається сил( а вони здається їй дуже скоро потрібні будуть).Внутрішній голос і передчуття скеровують і підказують правильний шлях,вони вже ведуть її тією дорогою,але для чого чи до кого час покаже.Дякую,Хелена.Чекаю на продовження.
Оксана Кіс, гармонію можна віднайти багато в чому, головне добре придивитися. Добре, що Дарина вже стала бачити красу довкола)))
Всетаки я думаю,що Макар живий.Дівчинка Яринка,яка подібна на дітей Дарини,наштовхують мене на цей факт.Уявляю,який буде шок у Дарини.Я б не пробачила,але вона його кохає і вирішувати тільки їй.На даному етапі Орест мені сподобався,у нього також є своя історія кохання,яка тягнеться вже 15 років.У них є шанс почати все спочатку і не згадувати минуле,а побудувати спільне майбутнє.Чекаю на продовження!
Лилия Берестовская, в будь-якому випадку легко не буде((
Хммм...цікаво, а сам подзвонити чи написати не міг??! Чи, якимось чином, номер сам зник з його телефону?!) Дарина остаточно вирішила розпочати нове життя без минулого... Звісно, час лікує рани, а часу пройшло немало.) Чекаю на продовження з нетерпінням. Дякую тобі, сонечко, за продочку.)))
Анна Багирова, видно, мав на то причини)))
Вибачте мене Зелено справді ми жінки емоційно реагуємо на долю Дарини бо напевне жіноча солідарність спрацьовує.Так само не відомо ,що ж пережив Макар ,адже він її теж кохав.Він мав право теж будувати своє життя без неї Щира вдячність Вам за цей твір.
Lydmila, дякую, але вам направду нема за що вибачатися;) В романі все від імені героїні і про інше якось не задумуєшся, а цілком поринаєш в її ситуацію і переживання. Так воно працює)))
Отримую окрему насолоду від ваших описів міста,села,природи!Читаєш і уявляєш кожну дрібничку описану вами!Це бомбезно і кайфово!От і Дарина дивлячись на красу навколо,знаходить умиротворення своєї душі.Зробила перший крок,а чи він був правильний,покаже час.
Леся Попадюк, дуже-дуже мене це радує, бо я завжди невпевнена в собі. Дякую)))
От недалі, як пару днів тому сиділа з мамою на вулиці і так і сказала, що описала в романі такий от вечір. Потім і Дарині "передала" свої відчуття і трошки гармонії, бо хочеться, щоб вона змогла рухатись далі, а там далі життя покаже;)))
Як же "смачно" описано село, поділяю цю любов з Дариною, літо в селі це щось неймовірне ;)))! Думаю, що Орест не дзвонив, бо як всі "порядні" чоловіки або загубив або не зберіг номер, хааах )))))
Liubov Opatska, та там в нього "маленька" досадна ситуація)))
Мені прям приємно, що тобі подобається опис, бо я щось думала, що все абсолютно просто і банально. Дякую)*
Важко Дарина жити з таким болем і горем ,а ще важче буде ,коли справді зустріне Макара Це буде ще гірше ,ніж бачити як підірвалася його машина бо мертвих ми оплакуємо все життя ,але з часом вони стають для нас кращими світлішим всі образи ,непорозуміння зникають ,і ми пам'ятаємо тільки хороше.А після таких страждань зустріти живого ,кого любиш досі ,це буде шок жах
Хелена Власенко, Це так,колись моя бабка яка в війну ,ту вітчизняну ві діда не одержувала ніякої звістки розповідала ,,,,якщо живий ,або ранений десь там хай буде ,але не з другою Але дочекалася
Чомусь в мене таке відчуття, що десь скоро ми побачимо Макара, точніше Дарина)
Дякую! Вмієте Ви тримати інтригу і закрутити сюжет)
Ірина Міщенко, що ж, деталі цього всього роман мусить відкрити і пояснити)))
Якщо мої підозри стосовно "смерті" Макара підтвердяться, то я дуже тішуся, що Дарина розпочинає нове життя. Пережити стільки болю, виплакати стільки сліз..........така жертва з його сторони була невиправдана від слова зовсім......
Ух, емоції розривають.....кожен раз нагадую собі, що це просто книга)))), а книга супер♥️
Людмила Андрощук, в будь-якому випадку хто б знав, що так їй важко буде. Навіть зі сторони не настільки жахливо виглядає. Нам то видно, а от решта їй в душу не загляне.
Дякую. Рада, що роман цікавий вам;)
Невже був телефон загубив чи номер стер? Адже не схоже було на те, що не збирався дзвонити... навіщось же ж номер взяв.
Віра Вікторівна, а може якась чергова життєва досадна ситуація)))
Завтра все пояснить;)
Перше враження про Ореста хороше, але я буду чекати на диво........і на Макара)
Iryna Skoropad, Варіант зі зміни зовнішності авторка в коментарях нижче "відхилила"))
а я думаю що то просто збіг і це не Макара донька не думаю щоб він міг так поступити з Даниною він так завдав її дуже великого болю я жду хетієнд.дуже чекала другу частину першу як прочитала паро днів була в шоці не могла змиритися з закінченням,дуже надіюсь що буде все супер.дякую вам Хелен за такі зворушливі і чудові книгі
Наталя Гороцюк, а якщо він не знає, що їй настільки важко було? Таке теж можливо. Погорювала трохи і вирішила жити далі. Вийшла заміж і народила дітей, а хто знає, що в неї на душі...
Дякую за ваш коментар)))
Орест не випадковий попутник ,а ще закоханий в свою подругу( в цьому навіть сумніву немає).А ось дочка її схожа на дітей Дарини трохи насторожує,бо схиляюся до думки ,що Макар живий і можливо це його дитина і він одружений.Можливо Орест і посланий долею, щоб привести Дарину до її щастя ,або до свого щастя? Добре ,що вона вирішила переїхати до Львова,змінити обстановку,але те що вона в примусовому порядку хоче все забути ,змінити ,чесно ,насторожує .Якби доля не зіграла з цим злий жарт.Перше спілкування з Орестом ,а вже які спогади навернулися ,що буде далі? Занадто сильно кохала Дарина ,щоб примусовому порядку забувати.Дякую,Хелена.Чекаю на продовження.
Оксана Кіс, примус завжди поганий варіант, тож побачим як далі піде)))
Цікавий попутник наштовхнув на цікаву думку. В мені проснувся детектив. І от питання, як так Макар міг поступити з нею?!!! І якщо мої підозри правдивими виявляться, як можна йому вибачити? Але то я вже наперід забігаю. Орест.., можливо то буде її віддушина?
Дякую та чекаю! Гарної днини!♥️
Наталья Русанова, певно, так і треба робити)))
Сонце, щось мене занепокоїла ота дівчинка Яринка схожістю з дітьми Дарини. Дідько, я боюся подумати, що то донька Макара і він одружений! Оце я накрутила вже себе.) Дякую тобі, сонечко, за сьогоднішню продочку та чекаю на продовження з нетерпінням.)))
Хелена Власенко, Отже то правда...
Дарина справді ожила, відпустивши минуле. Як би боляче не було, а треба жити далі заради себе та дітей
Liubov Opatska, звісно, треба зі всіх сил старатися)))
Я тут подумала... не факт , що вважатимеш нормальною мою думку, а чи не може бути ота схожість Яринки не випадковою? Дякую)
Natasha Volodimirivna, про все буде. Все можливо, чого ж ні;)))
Добре ,що в купе з Дариною їхав порядний чоловік ,а. то можливо все в нашому житті ,А нове місто ,нові знайомі все одно не зможуть замінити ,заглушити ті спогади той біль ,який ятрить душу Не впевнена Що Дарина зможе знов когось так покохати.
Lydmila, в місті спогади повернуться з новою силою і навіть сильніше, ніж було;)
В житті все взаємопов'язане і ніщо не буває випадково.Чомусь мені здається ,що попутник опинився в одному купе не випадково.Дякую,Хелена.Чекаю на продовження.
Оксана Кіс, не буває випадковостей;)
У нас немає такої жорсткої зумовленості... не може бути ! Якщо тільки ми самі її не створюємо. Доля може змінюватись. І робиться це у моменті... нашим вибором. Жити без кохання, це наш вибір... жити без радості, це наш вибір... виконувати пророцтво якихось ворожок, це наш вибір... І не робити жодного вибору, це теж наш вибір! Зараз Дарині боляче, вбивче боляче, але вона вирішила, що досить... вирішила вибрати жити далі... вже точно без нього! Чула такий вислів, що один сірник не можна підпалити двічі... і ставлять на ньому хрест, якщо він згас. Але це ж може бути не так... А якщо він не згорів до тла, якщо зостався ще вцілілий кусочок? То хто сказав, що він не може загорітися знову від вогню іншого сірника? Так само і Дарина... Вона теж може знову повірити, полюбити...
Хоча... моя думка, стосовно Марка, не змінилася. Дякую за продочку!)
Оксана Кіс, сама Ксенька впевнена в іншому)))
Як добре,що Ксеня умовила Дарину на переїзд до Львова. Нове місто, можливо принесе нові надії чи хоча би спокій в серце. От вже і є зміни хоч маленькі, бо вона звернула увагу на гарного попутника. Надія на краще завжди є, тому не втрачаю її та чекаю на далі!
Дякую!!! Вірю в краще!♥️
Наталья Русанова, побачите, яке значення в кінцевому результаті матиме пропозиція Ксеньки;)))
Я ніяк неможу заспокоїтись, тому почала читання з попередньої продочки, а саме з голосового повідомлення від Макара.
Знову наревілася...)) Отже у Дарини, як я зрозуміла, буде нове кохання... Навіть не знаю, як реагувати, начебто й не повинна вона ховати себе заживо, але... Дуже буде складно мені прийняти нового обранця Дарини, а якщо відверто - взагалі не прийму!) Отже чекаю на продовження з нетерпінням. Дякую тобі за сьогоднішню продочку, люба.)))
Наталья Русанова, та ні, не настільки все. До пластичних операцій я не дійшла ще))))) Але загадувати наперед справа дійсно невдячна;)
Бог ти мій, була б знала, що така емоційна глава, пила б не просто чай, а коньяку б добавила. Сама аж просльозилась, як уявила те все, капець. Хелено, так вміло та емоційно грати словами вмієш тільки ти, за це обожнюю твої твори ;-*. Дякую, сонечко, за проду, неймовірні емоції пережила!
Liubov Opatska, Нажаль не вистачає часу на всіх заслуговуючих уваги (
Важко ,пекельно важко прощатися Але відпустити мусиш ,бо як сказала одна жінка ,,відпусти бо йому там дуже погано,дай спокій ,мертвому мертве ,живому живе,відчуєш ,легше стане..Не забудеш ,не розлюбиш ,час не лікує ,тільки притрушує пилом забуття.
Дякую Зелено, Ви неймовірні
Хелена Власенко, я знаю бо теж втрачала найрідніших
Важке прощання, як і всі роки буття без нього. Хоче вирвати з корінням та то хіба тільки разом з серцем. Не зсоже вона його забути ніколи,бо перед очима дві його копії. Пекельне пекло життя без нього...((
Дякую та чекаю на продовження! Мирної ночі!♥️
Наталья Русанова, та й то правда, вирвати може хіба з серцем((( Але хоча б полегшити, хоча б щось зробити мусить.
Скажу чесно,що сьогоднішній розділ я боялася відкривати,бо знала ,що не стримаю емоцій,тому відкрила дуже пізно.І мої відчуття мене не обманули,Ти Хелено ,так чітко і правдоподібно їх передала ,що я наплакалася не тільки над долею Дарини,через що вона пройшла ,але й над сьогоденням ,через що проходять наші жінки ховаючи своїх половинок ..Справді зі всього можна знайти вихід,,тільки в смерті виходу немає.Не дивно ,що Дарина переживає такі сильні емоції , бо вирвали частинку душі ,а рана так і не загоїлася і досі болить,а дієвих ліків від цього немає.Видалення голосу Макара не допоможе ,переїзд теж ,коли думками і душею з ним.Дякую,Хелена. Чекаю на продовження.Дуже важкий емоційний розділ.
Оксана Кіс, розділ не міг бути легким. Видалення голосу символічне. Якщо виривати, то з корінням(((
Божечки, оце я наревілася...) Така емоційна глава... здається, що коли б вона зараз побачила Макара, серце її не витримало би.) Куди ж Дарина хоче поїхати? Тікай не тікай від минулого, воно завжди буде за спиною - у серці, в думках, у дітях врешті решт.) Дякую тобі, сонце, за сьогоднішню тужливу проду. З нетерпінням чекатиму на продовження.)))
Анна Багирова, налаштована серйозно і потрохи вже ставатиме легше)))
А їде до Львова;)
Вже б краще Макар дозволив собі бути щасливим.Якщо він живий то це ще гірше ,адже він Дарина прирік на страждання і,муки,а це дуже жорстоко А його рідні ,мама Ксенія ,невже вони теж нічого не знають.Як мамі приходити На могилу ,якщо їй відомо де він
.
Lydmila, вона одразу вистрибнула заміж і особливо нікому не казала, що батько не Олексій(((
Плачу... це неможливо не пропустити через себе... Мені здається, що у сни він не приходить до неї саме тому, що вона його вважає покійним.
Віра Вікторівна, знаю... знаю... через край(((
Сльози, сльози, сльози........і все б нічого, бо то книга, але скільки зараз жінок, які реально переживають цей пекельний біль............
Людмила Андрощук, оце справжній біль((((((
Жах( бідна Дарина, скільки болю і приреченості( ну, як так можна все описувати, що коли читаєш ніби пропускаєш все через себе?!) навіть не уявляю, які Ви сили знаходите, писати такі складні емоційно розділи. Дякую!
Ірина Міщенко, це не передати(((
Сама не готова була, що так емоційно важко дасться мені цей роман.
Щось я так і подумала, що то був Олексій) важко уявити скільки болю пережила Дарина( дякую!
Клас!
Он воно що...Дарина вийшла заміж за Олексія, який був у неї закоханий. Але не склалося, бо серце скам'яніло, а душа зачерствіла після втрати того, хто був для неї всесвітом. Добре, що хоч пам'ять залишилася - Іринка та Ігорчик. Дуже шкода її.) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую тобі, сонечко, за продочку.)))
Анна Багирова, він забрав з собою частину її душі, а ту пустоту нічим не заповнити(((
.Я погоджуюсь з Вірою Вікторівною ,Навіть не натякнули ,точніше маленький натяк був,і він виявився правдою.Важко забути таку втрату ,скільки б років не пройшло Але час бере своє ,забуваєш темп голосу ,старається в пам'яті риси обличчя,добре що є хоч трохи фотознімків,але це не те.Але в Дарини є для кого жити,її і його діти ,а це велике щастя .Бо було б набагато гірше якби вона їх не мала ,вона б з депресії не вийшла.Дякую пані Авторко за таку можливість далі слідкувати за героями.
Lydmila, Поки що не сказано ні слова про самих дітей... але я думаю, що там дивлячись на них і фото не треба.
Щось я призабула,хто цей Олексій?Ми його зустрічали в першій частині?У мене в голові тільки два ім'я Макар і Дарина,ну ще Міша водій.Дякую!
Хелена Власенко, Оу,згадала,дякую.
То таки не сама, аж 2 частинки себе залишив. Мабуть, для жінки щастя більшого й не треба. Що ж Дарина спробувала без нього, з іншим, в той момент це було їй потрібно, але час рухатись далі без підтримки.
Liubov Opatska, діти це діти, окреме життя))) Залишив їй так само, як Данило колись Ксені, подвійний подарунок;)
Все таки Бог дарував Дарині найбільшу ласку- стати мамою дітей коханого чоловіка.Макар залишив по собі найцінніше ,своє продовження,яке і допомогло Дарині триматися і хоч якось жити далі.А то страшно подумати ,що б було з нею.Дякую,Хелена.Чекаю на продовження.
Оксана Кіс, це так, мусила рятувати як не себе, то діти "заставили")))
А казала, що не вагітна!) От хитрюга! Все ж таки лишив після себе щось, вірніше когось... і не одного!) А ще... я думаю, що оті каблучки їй же ж і повернуть!) З нетерпінням чекаю на продовження!) Дякую!)
Віра Вікторівна, я не заперечувала її вагітність жодного разу;) Просто не відповідала на це питання прямо.
Так, залишив їй "повне забезпечення")))
Ну і як це називається???!!! Знову буде залежність від "книголіну"))). Скажіть, пані Авторко, як дочекатися наступної дози???)))
Людмила Андрощук, ой, ну що ви))) Мені приємно, що вам так цікаво. Роман трохи суперечливий, але, сподіваюсь, буде і далі цікавим;)
Наступна глава ДУЖЕ емоційна, я її ледве написала(((((
Вітаю з продовженням! Дякую! Я просто залежна від Ваших творів. Чекала з нетерпінням на продовження, постійно заходила на Вашу сторінку!
Ірина Міщенко, Велике дякую за вашу підтримку і що завжди тут, зі мною❤
Вітаю з новинкою, квіточко ;-*. Рада зустрітись знову на просторах Букнету ))) Натхнення, вдячних читачів і успіху, твій талант заслуговує на щире визнання ;)))
Liubov Opatska, дякую дуже за твої добрі слова❤❤❤
Десять років - довгий шлях пройшла Дарина,встигла розписатися і розлучитися .Але чомусь підказує інтуїція ,що все це було вимушеним заходом.Цікаво ,хто був її чоловіком,часом не лікар ,який бачив ,що з нею відбувалося?
Оксана Кіс, це один із знайомих вже персонажів;)
Вітаю з продовженням!Нарешті дочекалася.Бажаю успіху,багато вдячних читачів,віри в свій талант( він у Тебе є) і всього всього найкращого♥️
Оксана Кіс, Дякую щиро❤
Вітаю з продовженням!Чекала цього,дуже!Успіхів!!!
Леся Попадюк, дякую вам)))
це,що, 10 років назад Дарина переїхала і вийшла заміж, а тепер розлучилася?
Наталія Онищук, ні, вона ще в Києві. Там вийшла заміж і от розлучилася.
Урааааааа,продовження !!!!!! цьом-цьом-цьом!!!!!!
Наталія Онищук, ой, ну рада, що потішила вас;)
Вітаю зі стартом)) Бажаю натхнення, вдячних читачів та кайфу від написання❤️
Меланія Арт, дякую велике❤❤❤
Ураааааа!, продовження)))♥️
Людмила Андрощук, ❤❤❤
Дякую, дякую, дякую!!!
Вікторія Бартко, будь ласка❤
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати