Несподівано батько повернувся до теми, яку обговорювали не раз.
- Вадиме, я вважаю, що тобі потрібна дружина. Годі гуляти, тобі майже тридцять.
- Тату, я вже казав не раз. Я вибираю.
- Ти вже навибирав, - непривітно сказав батько, - як бачиш, результату практично ніякого.
- Я не хочу, поспішати. Бажаю знайти єдину…
- Не виходить у тебе, - сказав тато, - це вже зрозуміло. Доведеться підключитися до процесу пошуків.
- Як саме?
- Коли сам не здатен знайти собі гідну наречену, то це зроблю я.
- Сподіваюся, це жарт.

Вперше у житті я закохався щиро та нестримне. Кохаючи одну жінку, змушений одружитися з іншою.
Як мені вчинити? Так, як очікують рідні, партнери, суспільство? Чи так, як велить мені серце?