Він живий : Моя приватна тиша

«Кажуть, собаки відчувають смерть за кілометри. Але мій пес мовчить, коли ми проходимо повз його фото з чорною стрічкою.

Мені шістнадцять, і я маю думати про іспити та випускну сукню. Замість цього я щоночі перечитую останнє повідомлення від Миколи і вчуся бути професійним кінологом, бо вірю: прийде день, коли саме я і мій собака знайдемо його слід.

Батьки сварять за пізні прогулянки з сумнівними компаніями, не знаючи, що кожен мій вихід у місто — це спроба втекти від тиші, яка кричить про нього. Для всіх він — герой, який не повернувся. Для мене — той, хто просто затримався на завданні.

Яка ціна моєї віри, якщо навіть найближчі кажуть: "Відпусти"?»