Він живий : Моя приватна тиша

Дистанційне

Справдились слова подруги — дистанційне.

Як я розстроїлась! Сидіти вдома для мене справжні муки. Буде цілий день: «роби те», «принеси те», «чого не зробила», «не принесла», «йди звідси»...

Випробування, день перший.

Я встала. В такі дні я сплю до дев’яти, а потім — прибирати будинок, мити посуд. Ах да, Миколу я відшила, але потім знову почала йому писати... але він не відповідав. Напевно образився. Ну, як завжди — не везе мені...

Цей тиждень проходив довго. Альф відчував мій настрій і часто гавкав, але що я зроблю? Не можу я зробити так, щоб він не відчував. Телефон в мене то забирають, то дають, тож я без телефону живу, тільки в школі. Але я привикла: малюю, читаю книги, гуляю з Альфом і нуджусь.

Хочеться йому написать, але я йому поясню, що телефон свій не маю. Як каже мама: «Купила, то й можу забрать». Мда, логіка. Ай ладно, задовбало все. Хочу вечір, скоріш заснути і новий день.

Снайдер вольф

Подобається

#1231 в Жіночий роман
#795 в Сучасна проза

У тексті є: у тексті є біль, привіт - я снайдер вольф, пишу історії які ламають душу

Відредаговано: 10.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись