Тінь зозулі

Над лісом, покритими густим туманом, пролітала зозуля. У повітрі чулися незворотні: “Куку...куку”. На небі вже давно повис місяць - німий свідок чужих доль. Зозуля ніяк не переставала кувати, наповнюючи своїм голосом тишу. Наближаючись до старовинного особняка, вона ще більше починала репетувати. Покотилися сльози... обірвалися нитки долі... загортуючи особняк у таємницю.