Гойдалка рипить, калюжа блищить.
Але калюжі — не завжди просто калюжі.
Хтось засміявся:
„Ще скажи, що там живе сова!“
І раптом — хлюп.
Хтось зник.
І вже ти серед Лісу.
Там Ведмідь з чайником бурчить:
„Я — люблю! Чай — святе!“
Їжачок у фартусі наставляє голку:
„Приший себе до себе. Але без філософії!“
А Вовк тільки мовчить.
Бо іноді урок — це тиша.
У Лісі все перевертається:
Пеньок не дає сісти зверху.
Гриб нічого не каже, але ти його розумієш.
Лисиця знає, що мапи можна переписувати.

А ще є Вона.
Не добра. Не зла. Вона — потрібна.
Приходить, коли час щось зрушити.
І завжди починає з калюжі.
Ця книга — про пригоди, що трапляються, коли ти ще не готовий.
Про страхи, які можна потримати за лапу.
Про дітей, які вчаться не тікати від себе.
„Лісова школа. Там, де тебе вже чекали“
Тебе теж.