Остап має все: антикварну крамницю в старих Чернівцях, кохану дівчину і дороге хобі — історичну стрільбу з лука. Не має лише одного: уміння сказати «ні».
На турнірі лучників у Хотинській фортеці він натягає тятиву саме тієї миті, коли бачить, як кохана його зраджує. Стріла зникає в тумані над Дністром. А Остап розплющує очі серед маків і мертвих, у червні 1462 року, на полі після нічної атаки Влада Цепеша на табір султана.
Він розуміє тутешніх людей, бо бабуся змалку вчила його старих слів. Але говорить так, як тут уже ніхто не говорить, і на руці в нього цокає «друге серце». Для одних він шпигун, для інших чаклун. А єдину річ, що може повернути його додому, — медальйон із золотим драконом, — забирає собі воєвода, чий закон тримається на страху й кольях.
«Хочеш назад — служи мені».
Але що,