Право на тебе

- Тільки не кажи, що закохався в ту селючку? - глузливо кинув Ілля, - Ти ж тільки хотів затягнути її в ліжко, - Що серйозно? А, якже - Альбіна, ти не забув, що в тебе є наречена? - він вигнув брову.
- Не твоя справа! - стиснувши кулаки гарчу я.
- Облиш, Ден. Невже ти проміняєш першу красуню столиці на дівчинку з провінції? - розійшовся сміхом друг.
- А може й так! - підходжу до Іллі впритул. Відколи його хвилює моє особисте життя? - Софія - незвичайна, добра, талановита і красива дівчина, - я дивився на обличчя друга, з кожним моїм словом воно напружувалося.
- Та власне, мені пофіг Ден, - розвертаючись до виходу випалив Ілля, повернув ручку дверей і голосно ними грюкнув.
Ілля вийшов з під'їзду та вдихнув свіже морозне повітря, - Наївний. Не бачити йому Софії. Вона моя..