Розділ 2.

Йти кудись не вже не хотілося, але Ілля образиться. Тож, я вирішив що прийду на годину, а потім змотаюся додому. 

Мені ще треба було заїхати по Альбіну, тож я пішов в душ щоб освіжитися й змити втому, яка назбиралася за день. Нашвидкоруч уклавши своє неслухняне волосся, я вдягнув білу сорочку й темні джинси, захопив подарунок для Іллі й пішов в гараж до свого авто. 

Дорогою до Альбіни я думав, як допомогти Даші. Може пошукати якусь хорошу клініку в Європі чи Штатах? Хоча батьки напевно зайнялися швидше. Чи вони мені щось не договорюють? Зупинившись біля дому Алі, набрав її:

 -  Привіт, сонце. Можеш виходити. Я вже на місці. 

Альбіна вийшла до мене через кілька хвилин. І треба сказати, що вона була аж занадто спокуслива. Аля йшла повільно, граційно покачуючи стрункими стегнами. Немов дражнячи мене. Напевно хотіла, щоб я оцінив її наряд. Коротку чорну сукню з відкрити плечами, яка їй до біса пасувала. Чорні туфлі на височенних каблуках, в яких її ноги здавалися нескінченно довгими. Розкішне, біляве волосся спадало на плечі великими локонами. Ммм... Я вже її хочу... 

 -  Привіт, коханий, - Аля грайливо посміхнулася й заскочила до мене в салон. 

 -  Скучила, маленька? - запитав я нахиляючись до її спокусливих пухких губок. 

 -  Сьогодні вночі, покажу як сильно, - Аля вмить перехопили ініціативу в свої руки пристрасно відповідаючи на поцілунок вона перебрався до мене на сидіння, -  А може прямо зараз. В нас ще є час... 

Вона відсторонилася й почала стягувати з себе рукави сукні, оголюючи свої принади. Від одного погляду на неї в паху стало тісно. Аля це відчула й почала розстібати мою сорочку. Цілуючи та дряпаючи груди своїми гострими нігтиками. 

Як же мені її не вистачало. Аля сміливо потягнулася до мого ременя. Вона хотіла усе й прямо зараз. Я накинувся на неї немов голодний звір грубо цілуючи та кусаючи ніжну шкіру. Але їй це подобалося. 

 - Ден, не тягни прошу, - Аля шумно видихнула. 

 -  Зараз, крихітко,  - підлаштувавши її під себе я почав різко рухатися. Аля рухала в такт стегнами, а її гарячий подих лоскотав шию. Так в нас ще не було. Так дико й гаряче... 

 -  Сподобалося, коханий? - запитала Альбіна зазараючи в дзеркало, щоб підфарбувати губи. 

 -  Ти зводиш мене з розуму. Як ти швидко всьому вчишся... - зауважив я цілуючи її в шию

 -  Це ти хороший вчитель, Ден. І я готова до нових уроків, - Аля спокусливо посміхнулася поправляючи на нозі панчоху. 

На вечірку ми все таки трохи спізнилися. Та думаю, що ніхто не помітив нашої відсутності. Ілля напевно запросив  половину міста на свою днюху. Навіть припаркуватися не було де. Здається черга з авто розтягнулася на кілометр. Коли ми з Альбіною увійшли до будинку, то вечірка була в розпалі. 

Гучна музика лунала звідусіль. Ілля запросив наймоднішого ді-джея столиці. Всі танцювали, смакували дорогий алкоголь та вишукані закуски. Поки ми шакали іменинника, я привітався з кількома друзями ми перекинулися кількома словами і домовилися якось при нагоді зустрітися. 

Нарешті ми знайшли Іллю в одній із кімнат. Він сидів на шкіряному дивані пориваючи віскі в компанії двох красивих, довгоногих дівчат. 

 -  О! Які люди! - Ілля підхопився з місця й попрямував до нас, - Я вже думав ви не прийдете. Вже навіть образилися. 

 -  Пробач Ілюх, ми трохи затрималися в дорозі, - я поклав руку на талію Альбіни і він одразу зрозумів причину нашого спізнення. 

 -  Нічого. Я все розумію. Якби мене чекала така красуня, я б взагалі на твоєму місці проігнорив запрошення, - лукаво всміхнувся Ілля ковзаючи поглядом по Аліних ніжках. 

 - Ну, що ти як я міг, - я потис руку Іллі і поплескав його плечу, - Вітаю з днем народження, друже. Не знаю, чого б тобі побажати? - сказав я віддаючи йому подарунок, - В тебе все в же є. Ну хіба, що бажаю зустріти своє кохання. 

Якби знав, що мені доведеться ділити те кохання з кращим другом, то забрав свої слова назад...

 -  Це точно... Не знайшлася, ще та що б полонила моє серце. Дякую, Ден. Для мене це актуально. Бо дівчини як бачиш в мене нема, -  він зробив ковток віскі. 

 -  Вітаю, Ілля, - Альбіна підійшла до нього й поцілувала в щоку. 

 -  Спасибі, Аль, - відповів Ілля, -  Ну, що давайте веселитися. Ніч тільки починається. Ден, ти вже бачився з нашими? 

 -  Не з усіма, - відповів я. 

 -  Ходімо у вітальню. Там веселіше, - промовив Ілля показуючи нам на вихід. 

 Вечірка була шаленою та гучною все як любить Ілля. На якийсь час я випав з реальності під впливом алкоголю та солодких поцілунків Алі. Вона тільки те робила, що просила усамітнитися, з нею в одній із спалень на верху. Та друзі мене не відпускали. Як давно їх не бачив і нам було про що поговорити. 

Вечірка закінчилася десь під ранок. З гостей Іллі залишилися тільки ми з Альбіною. Ми саме сиділи у вітальні і розмовляли про якісь дурниці, як у вхідні двері подзвонили. 

 -  Піду погляну хто там, - промовив Ілля, ліниво встаючи із дивану. 

***

Коли Ілля відчинив двері перед ним стояла невесикока, тендітна дівчина в уніформі з блакитними очима та каштановим волоссям. 

 -  Доброго ранку. Пробачте, що запізнилася,  - несміливо промовила дівчина дивлячись на високого й дужого хлопця на підпитку. 

 -  Ооу...-протягнув Ілля, оглядаючи дівчину, - Ні, сонечко... Ти, не запізнилася. Якраз вчасно, - він продовжив витріщатися на спантеличену дівчину, -  Хлопці обіцяли мені стриптизерку, а це щоб під час роздягання час потягнути, - хлопець сіпнув за лямку комбінезона незнайомки, - Хоча ти запізнилася на кілька годин, - криво усміхнувся Ілля притягуючи дівчину до себе, а потім прошепотів їй на вушко, - Від подарунка я відмовлятися не збираюся... 

  -  Що..? Вибачте? - дівчина сіпнулася щоб звільнитися від обіймів хлопця.

 -  Не прикидайся, маленька... Ходімо зі мною... - Ілля став тягнути дівчину за собою, а вона приречено опиралася. 

  -  Що ви собі дозволяєте? Негайно відпустіть! - кричала дівчина, та Ілля навіть не думав цього робити...