Порцеляновий полон: Фотограф тіней»

Софія завжди шукала ідеальний кадр. Закинутий притулок «Тиха заплава» здався їй справжнім скарбом: облуплені стіни, старі залізні ліжка та тиша, яку можна відчути на дотик. Але коли об’єктив її камери фокусується на ляльці, що сидить посеред порожньої зали, Софія помічає дещо жахливе. На екрані фотоапарата лялька посміхається.
​Двері за спиною дівчини зникають, перетворюючись на суцільну цегляну кладку. Тепер у неї є лише обмежений запас кадрів на карті пам'яті, щоб знайти вихід. Бо з кожним спалахом ляльки стають на крок ближче, а їхні скляні очі починають світитися живим, голодним вогнем.