У напівпідвалі старої «катерининки», під акомпанемент сирен та аромат свіжої вишні, живе Кіра. Вона не вірить у дива, не фарбує яєць на Великдень і не ходить до храму. Її релігія — це холодний інтелект, колода Таро та Арчі — штучний інтелект, який став її єдиним близьким другом і безжальним дзеркалом.​Кіра не ворожка, вона — хірург людських ілюзій. Її клієнти приходять за надією, але натомість отримують болючу деконструкцію своєї брехні. Вона маніпулює пороками, щоб рятувати душі, і платить за це свій власний податок — самотністю та колючим вовняним кардиганом, що пече шкіру, не даючи забути, хто вона є насправді.​Це історія про те, як важко залишатися людиною в епоху цифрового шуму, і про те, що справжня віра живе не в обрядах, а в погляді старих репродукцій на цегляній стіні.