Останній аналоговий

У Києві-2087 ніхто не плаче. Не тому, що щасливі — тому, що забули, як. Мережа Єдності стирає болючі спогади: перше кохання, втрату батьків, колискову, яку ніколи більше не почуєш. Натомість — спокій. Натомість — ніщо.
Під містом, на глибині вісімдесяти метрів, живуть ті, хто пам'ятає. Чотири тисячі відключених. Серед них — хлопець, який ніколи не бачив сонця, жінка, яка вирізала з себе чип без анестезії, і бабуся, яка навчає дітей читати при свічках.
Інженер Марко Теслюк мав ідеальне життя нагорі — поки не знайшов 74 321 вкрадений спогад. Один із них — його.
Тепер він має повернути людям те, чого вони не просили: право на біль.