​— Мені потрібні твої плечі. І торс. Короче, роздягайся, — суворо скомандувала я, тримаючи в руках сантиметрову стрічку так, наче це була зброя.
​— Ого, мала, легше, — нахабно усміхнувся Максим, навіть не ворухнувшись. — Ми знайомі всього три дні, а ти вже хочеш затягнути мене у свою примірочну?
​У мене була чітка мета: виграти дизайнерський конкурс і довести всім, що я варта більшого. Але суворий викладач поставив ультиматум — мені терміново потрібен хлопець-модель зі спортивною статурою.
​Максим Коваль — зірка університету, капітан баскетбольної команди та рідкісний егоїст, який у перший же день нашого знайомства пролив на мої ескізи каву. Він — останній, кого я хотіла б бачити поруч. Але його фігура — мій єдиний шанс на порятунок.
​Він погодився позувати, але висунув шалену умову: я маю