Музика січня

Любов Сапа

18.09.2025, 00:12:47

Сумно,бо у них вже ніколи не буде такого шторму. Але це стихія,-вона не може тривати вічно,і хай краще так, на високій ноті.

Любов Сапа

17.09.2025, 23:53:29

Коментар видалено

Любов Нігунь

15.08.2025, 08:23:40

Фантастично!!!

Тетяна Мирончак

10.08.2025, 09:12:39

Як жаль...а музика вічна... Дякую.

Inna

27.06.2025, 15:03:54

Дякую!

Маряна Ординович

17.06.2025, 00:20:20

не зовсім однозначні емоції вирують в мені після прочитання історії Яна та Стефанії. з одного боку, сумно, що вони як пара не мали продовження. з іншого, розумію, що, можливо, саме таке почуття, заборонене, з різницею у віці, таємне, і не витримало б побуту. як і казала Стефа. це не перша книга автора, яка викликає в мене такі сильні почуття та емоції.і я щоразу вдячна вам, пані Устино, за це і з нетерпінням чекаю наступних ваших творів!

Anna

05.06.2025, 13:10:12

Історія з зимовим серпанком, історія сумна, але, дочитавши останні рядки, розумієш, що це світла ностальгія.

Приклад того, як зустріч двох незнайомців може змінити життя обох.

Музика січня — заборонена, але така солодка пристрасть, яка залишається у незабутньому минулому, мелодія, ноти якої заховані у назвах розділів.

Дякую, мені сподобався Ваш твір. Бажаю успіхів та натхнення!

Антон Москалюк

18.05.2025, 01:06:36

Щемлива історія, що навіює сум і радість одночасно від самих почуттів її головних героїв. Дякую і бажаю Вам подальших творчих здобутків!

Vita

15.05.2025, 21:55:52

Дякую за таку емоційну та хвилюючу історію!❤️❤️❤️

Таня Тимків

15.05.2025, 00:54:15

До щему в грудях... Я ніби пережила разом з ними їхні почуття, емоції, розлуку...
Дякую за книгу.

Наталія Борова

14.05.2025, 11:26:13

Щемливо, глибоко, неперевершено. Дякую за чудовий роман. Наснаги у написанні нових книг.

Ольга Касяненко

04.05.2025, 17:42:14

неочікуваний кінець цікавої історії

Тетяна Юрченко

26.04.2025, 14:57:17

Захоплює

Наталка Михайлів

25.04.2025, 22:48:55

Щемлимо та сумно до сліз.... Їхнє кохання, наче та зірка, що так яскраво запалалл, але швидко погасло. Як перший сніг - раптове, швидке та бурхливе, закружляло і накрило обох з головою, але швидко розтало. І, хоча, фінал не є щасливим для героїв, власна історія кожного з них тільки починається.

Varvara Tiyaghova

25.04.2025, 20:41:32

І сумно і сльози, але все очікувано. Він КОХАВ, а вона вибиралась, виривалась з лабет того болота що називалось її життям.
Дякую за книгу.

Олена Гушпит

25.04.2025, 12:26:59

Сумн до сліз ,але…. чомусь очікувано..!!! Вони зустрілися саме тоді,коли були потрібні один одному..!!! Їх пристрасть дала їм поштовх зробити кроки до змін..!!! І їх звʼязок… наразі вичерпав себе..!!! …
Дякую за чудову історію!!! ❤️❤️❤️ За смачні емоції та гарні вірші!!! ❤️❤️❤️

Reader Lana

23.04.2025, 13:54:12

Чомусь я і думала, що фінал буде таким....
Їм було добре разом в моменті....можливо зі сторони Яна і була закоханість чи навіть одержимість, яку він переплутав із закоханістю, а от зі сторони Стефанії - ні....була пристрасть, була легкість, була забороненість, яка притягувала. І навіть якщо б вони вирішили спробувати, то не факт що у них би вийшло, бо цю пристрасть потрібно підтримувати, як вогонь, щоб не загасити....
Дякую за емоції!)

Наталія Вишневська

23.04.2025, 13:54:11

Дала собі час на заспокоїтися..., не писати зі сльозами на обличчі... Як би ми не розуміли , що , можливо , все правильно і логічно... , та , хотіли іншого ! Книга особлива... чудово написана ... Авторці велика вдячність !

ToriKa Reader

23.04.2025, 09:23:04

Довго думала, що написати) Насправді, фінал логічний, іншого я не бачу. Можливо, це лише мої відчуття, але кохання з боку Стефанії не було. Не вірю я, що можна кохаючи, підпустити до себе іншого, ще й стати щасливою. Це була симпатія, пристрасть, бажання бути бажаною, але точно не кохання. Яна з одного боку шкода, а з іншого, я рада, що в них не вийшло. Це кохання було токсичним для нього. Пройде не мало часу, мабуть, але все ж, він знайде ту, яка вилікує його серце і з якою він зрозуміє, що Стефанія дала його багато, але з нею не було головного) Якось так)

Марина Дубич

23.04.2025, 07:58:46

Коли мені було 33, я раділа, що в мене є спогади про ось таке не відбувшеєся, але ніжно-гарне.. В 43 я хоч і не шкодую не про що, але вважаю, що варто давати відбуватися всьому. Дякую за книгу, обожнюю саме таки ваші історії ❤️

Оксана Кіс

23.04.2025, 01:00:22

Бракує слів ,щоб описати свої відчуття і я довго не наважувалася, бо не могла зібрати думки докупи.Та й додати нічого ,бо авторка як завжди майстерно і влучно все описала.Вийшла справжня " музика січня " з душею і для душі.Фінал логічний і реалістичний ,поезія не завжди переживає прозу життя - це істинна.Хоча ,якщо бути чесними ,то їхня зустріч і почуття принесли дуже багато хорошого в їх життя і освітили майбутній шлях.Дякую,Устина за таку неймовірну і емоційну історію, особливо їхньою прощальною розмовою.

Наталья Русанова

23.04.2025, 00:08:14

Дочитала післі обстрілів Полтави поряд,7 прильотів, все двигтіло. Щоб вони подохли ті орки,щоб москва згоріла до тла!!!
Сумно і боляче за Яна,бо ніби то вони і розсталися по-дружньому та вона,як метелик легко перелетіла від одного до другого,а він однолюб. Та будемо вірити в його можливе щастя, яке десь ходить,можливо і поряд, але то станеться пізніше,коли трішки затягнеться рана на серці.
Дякую, Устиночко, за таку цікаву,трішки сумну історію!♥️

Тена Дітна

23.04.2025, 00:01:19

Це не холодний січень.
Це тільки початок року.
Білі пухкі сніжинки
Стишують наші кроки.
І зорі дарують світло.
І холод завжди минає.
І все, що дарує серце.
І все, що воно зберігає. Минає...
Дякую за історію, музику якої можна було почути. Історія завершена, а музика ще лунає!

Светлана

22.04.2025, 21:23:43

Дякую за історію, сумно і боляче...Хоча мабуть більш правдиво, але Яна неймовірно шкода. Бо Стефанія вибрала не його, не шалені почуття, а надійність....
А Ян все ще її кохає... І не факт що молода дівчина зробить його щасливим. З Стефанією вони зрозуміли та відчували один одного з півслова. Натхнення на нові історії! Зрозуміла, що мені більше подобається читать історії з щасливим фіналом. Потрібен позитив....

Оксана

22.04.2025, 23:13:17

Епілог, мабуть, реалістичний в плані вчинку Стефанії. Але не вірю, що Ян так легко сприйняв і за декілька хвилин розмови змирився з її рішенням. Стефанія дійсно вважає, що зробила йому послугу, а не розбила серце на все життя? Чи такою позицією вона оправдовує появу нового кохання в своєму житті? Особисто я відчуваю спустошеність Янової душі, і ніяка молода дівчина, збита ним з ніг, не може отримати й краплі його уваги в такому його стані. Дякую, люба Устино, за цю книгу. Думаю, Ви були готові до суперечливих реакцій читачів).

Taisia Moroz

22.04.2025, 23:13:04

Можливо й краще залишитися цікавим теплим спогадом)))

Taisia Moroz

22.04.2025, 23:11:41

Цікаво… неочікувано… але, гадаю, все правильно… хоча й неоднозначно)))

Iryna H

22.04.2025, 22:54:39

Христос Воскрес!!!
Дякую,дуже дякую за такий сентиментальний роман,він навертає спогади,він надихає на те що не все так погано у нашому житті.
Вам здоров'я,кохання і всього,що самі собі бажаєте і мрієте!!!!

Natasha Volodimirivna

22.04.2025, 22:44:39

Сумні історія щасливого кохання. дякую

Diana Tsoneva

22.04.2025, 20:59:18

Сумно і боляче... Навіть, коли зустрів, вірніше, збив з ніг свою долю... Навіть, якщо Стефанія зробила це задля того, щоб він зустрів молоду жінку і створив сім'ю... Вона просто розтрощила його молоде серце... Дякую за складну історію! Завдяки їй зрозуміла, що можу читати лише історії зі щасливим кінцем)))

Nadya

22.04.2025, 21:45:12

Дякую за цікаву емоційну книгу і бажаю натхнення

Анна Багирова

22.04.2025, 19:53:48

Дякую вам за цю сумну і болючу історію. Стефанію ненавиджу!)))

Лариса Гаврилюк

22.04.2025, 21:12:03

Як на мене, то краще спробувати і пожаліти, ніж жаліти що не спробували.(

Марія Дзік

22.04.2025, 20:38:01

Швидко знайшла Стефа заміну Яну(якщо це правда),але розумно.Ян молодий і,наді
ся,що буде щасливий,хоч Стефанію він не забуде.дякую за чудову історію.

Олена Когут

22.04.2025, 20:26:18

оооо!!! ооо!! голосю!! який епілог!!! вавв!! крізь сльози важко щось писати! як ви обіграли!! оо!!! музика вічна, поезія, то не проза, тому Стефанія вчинила дуже розумно! а та в кого штовхнувся Ян, то можна дофантазувати , то його нова муза. Ви грамотно все обіграли!! супер

Татьяна Приходько

22.04.2025, 20:13:22

Така сильна і справжня історія кохання. Так щиро, чуттєво...Давно не читала таких книг ...Не можу думки зібрати разом... Скажу одним словом неперевершена,чиста,ніжна історія. Дякую за Вашу творчість.Вам натхнення,успіхів і удачі.Рвдуйте новими історіями. Дякую

Olga

22.04.2025, 19:57:50

Дякую за таку ніжну історію, і за фінал теж... Все правильно. Їх поезія не пережила б прозу життя. І Стефанія це чудово розуміла.

Любовь Даценко

22.04.2025, 19:55:36

Люба пані Устино, щиро дякую за ще один ваш неперевершений шедевр! Це настільки вийшло круто, що мені забракло слів писати коментарі протягом публікації! Насолоджувалася читанням і боялася зурочити Вашого Муза. Як Ви віртуозно розмістили сім нот нотного стану в заголовках до кожної глави цієї чудової книги! Як органічно підібрали заголовок до самої книги, виходячи з глибини сюжету! Ця книга - справжня музика січня! Ось за що я люблю ваші книги і слідкую за вашою творчістю. З кожною новою книгою відчувається сила художнього слова і довершена впевненість авторки в тому, що вона пише. Сумно від такої кінцівки, але це дійсно серйозна різниця у віці, заявлена авторкою в анотації, і кінець книги передбачуваний, бо Стефанія по іншому не могла поступити з молодим хлопцем. Вона повинна була відступити і дати Яну можливість жити своє життя. Щиро дякую Вам за отриману насолоду від прочитаної книги! Читаю новий шедевр від Вас «Під серцем і в серці» і бажаю Вам творчого натхнення, а книзі успіху!❤️❤️❤️

Nataliya Parfenyuk

22.04.2025, 19:36:58

Сумно...
Дякую

Наталія Діжурко

22.04.2025, 19:28:24

Дякую за чудову історію!
Мені здається,що таке закінчення більш реалістичне. Стефанія для Яна не просто кохана в звичному розумінні цього слова. Вона - його Муза, його прихисток у бурхливому потоці життя! Напевно,так і народжуються шедеври!
Бажаю Вам і надалі радувати нас такими неординарними творами,які дають багато роздумів про справжню суть життя, кохання!

Юлія Пєльт

22.04.2025, 19:25:31

Я все таки розраховувала на інший кінець. Шкода

Наталія Силенко

22.04.2025, 19:20:04

Я до останнього надіялася, що вони будуть разом... Ех...(((

Іра Сітковська

22.04.2025, 19:09:22

Ех, сумно (((Навіть шансу не дала!

Галина Самохвалова

21.04.2025, 22:34:00

А чи не при надії Стефанія?
Можливо вона попрощалася не тільки з Яном, а й з Володимиром?

Светлана

22.04.2025, 09:34:40

Як же важко їм розлучатись... Плаче серце та я не втрачаю надію, що після дощу буде сонце, що вони зможуть бути разом. Тут щире кохання, з Володимиром звичка, але нема почуттів. Була закоханість, потім просто зручно. Хочу вірити, що кохання переможе....

Марійка Козарик

22.04.2025, 08:42:20

Як же важко читати ці глави. Дуже хотілося , щоб вони були разом. Чекаю з нетерпінням продовження.

Валентина Бродська

21.04.2025, 17:07:07

Пройде час і вони зустрінуться знову... І будуть разом❤️

Іра Сітковська

21.04.2025, 09:39:40

У вівторок остання глава ? І буде ще Епілог ?

Наталія Силенко

21.04.2025, 09:20:47

Ян із Стефанією плакали не одні, я разом з ними... А за яку ж надію для Яна Стефанія повідомила доньку і Володимира, а Яна ні...? Дякую)

Ira

21.04.2025, 08:30:08

Дуже зацікавили останні фрази. Що знає Володимир і донька, та не знає Ян?