«Мама, ти мене не віддаси?»

У цьому питанні — більше, ніж страх дворічної дитини. У ньому — тінь чужих образ і власного дитинства. У домі, де з’являється друга дитина, любов не зникає. Але з’являється тиша між словами, втома, що робить голос різкішим, і страх стати зайвою.

Вона намагається бути хорошою мамою і дружиною, поки поступово зникає між “треба” і “потім”. Чоловік поруч, але не завжди бачить її втому. Донька дивиться очима, в яких живе сумнів: “Ти мене вибираєш?”

Це історія про жінку, яка наважується зупинити біль на собі, щоб він не перейшов далі.
Бо любов не ділиться. Вона росте.