Вітаємо, . Вам поки недоступна функція "Вподобання" для книги. Вона стане доступною вам в найближчі дні. Перепрошуємо за незручність і бажаємо приємного читання на Букнет!
Сповіщення
підтвердження Email
Обмеження 18+
Даний контент доступний тільки зареєстрованим користувачам, що досягли віку 18 років.
Обмеження 14+
Покупку може здійснювати користувач віком від 14 років
Особисто я чомусь подумала, що у Люсі аутизм або ще щось з тієї опери. Не знаю, як це пояснити. Просто склалося чомусь таке враження. Тож цей твір не здався мені таким вже світлим і позитивним. Для мене це більше відчувалося, як драма. Сподіваюсь, таке бачення ГГ не образить автора. Якщо ні - мої щирі вибачення
Ірина Скрипник, Що Ви? Ні. Це цікавий погляд на речі. Мені імпонує. Якщо чесно, немає більшої похвали для автора, аніж почуття читача. Тим більше двозначні) я щиро рада, що не лишила Вас байдужою
Вітання з марафону
Мені ця книга сподобалася більше ніж ваша друга з марафону. Коротко і лаконічно розповіли про ціле життя головної героїні. І читається вона швидко і легко.
Вітання з марафону!
Прочитав оповідання і залишився приємно здивованим. Воно коротке але зачіпає доволі цікаву філософську тему егоїзму у суспільстві, протиставляючи цьому життєрадісну Люсіль. Хоча й не покидає відчуття, що тема не розкрита до кінця, мабуть через стислий обсяг тексту. Тільки одне речення на початку викликало у мене дисонанс, а саме де говориться про те, що Люсі любить себе. Але протягом решти тексту приходиш до висновку, що вона скоріше любить не себе, а світ довкола, тому й не потребує кокона як люди довкола (бо якраз вони й люблять себе і їм все одно, що хтось вмирає від інфаркту - головне що не вони).
В цілому, доволі непогане оповідання. Успіху вам!
Вітаю!
Що ж, робота, не дивлячись на позначки: "рання", "проба пера", "не художня література", все одно залишила якусь по собі незрозумілість. Маленький обсяг тексту й питання: що я тільки що прочитала за дві-три хвилини?
Не розумію манери скорочувати ім'я героїні, повтори, які є у роботі. Збагнула: я б по-іншому побудувала речення. Далі, це для мене робота з розряду "Нічого не зрозуміло, але цікаво". Лаконічне закінчення і здається, що ви описали мить життя звичної людини, у якої все ок і все є, і от ця мить телепортувала одразу до старості (як я зрозуміла).
Успіхів та натхнення!
Привітик з марафону)))
Книга нагадує старі-добрі оповідання з газет))) Трішки поностальгувала на її сторінках)))
Сама ідея досить цікава, заманлива) Проте завжди з'являється таке собі "але", що трішки затьмарює відгуки) Маю на увазі невеличкі помилки та скорочення. Даруйте, може це я щось не знаю й вживати у подібному плані імена - це досить поширена практика. Ну це ще нормально, а от коли мова йшла про міст, то в мене виникає питання: як співрозмовник зрозумів, про який саме міст йдеться, якщо згадана лиш одна літера Д?)
Якось так)))
Обкладинка мені подобається))) Дуже символічно вийшло, як і назва)))
Успіхів)))
Вітаю)
Приємно бачити короткий, змістований і лаконічний та закінчений твір. З перших рядків, я одразу візуалізовував собі таку анімаційну короткометражку з акварельними тонами. Читати про Л. до останнього речення легко і водночас напружено. Я звик до конфліктів та протистояння, а цей нарис з категорії конфлікту з пасивністю суспільства, його самоізоляції, його шкарлупки — що ви влучно зловили назвою «Кокон». Я переймався подальшою долею, бо вона пливе одночасно і по течії (життєві віхи: навчання, стосунки, сім‘я, діти, покликання, старість) і одночасно проти. І оце проти не боротьба, а навпаки спакування цих віх, без суматохи і спішки.
Цікавий втклад, який лишає призмний післясмак розділів. Певним чином відгукнулася ідея, про те, що прожити відведенний нам час варто з любов‘ю і відкритістю до світу. Принаймні я б вивів це ідеєю, але це суб‘єктивщина. Дякую за враження.
І знову я))) Через марафон пишу тепер розгорнутий відгук)
Цікава, оригінальна обкладинка – як на мене, відображає плин життя у цьому творі. Головна героїня не може не викликати симпатїї – як усі по-справжньому добрі люди. Сподобався опис її стосунків з коханим– невеличка сцена, але яка мила! Взагалі, цікаво показане ціле життя через ряд напряму не пов'язаних один з одним епізодів. Як для проби пера–річ вельми неклішована.
Вітаю! Є гарна новина: у мене вийшла нова книга, тому хотів звернутися до Вас за її оцінкою! Якщо вона припаде Вам до душі, буду вдячний за лайк під нею!
Вітаю:) Почну з того, що обкладинка лаконічна, але повністю передає атмосферу твору. Вона натякає на філософську складову, яка присутня у книзі. Анотацію я б все ж додала, адже вона може зацікавити більше читачів, яким захочеться відкрити вашу книгу. Стосовно самого змісту твору, то одразу можу сказати, що головна героїня викликає симпатію, адже вона по-справжньому вміє цінувати те, що має й бачить красу у простих речах, що не кожному під силу. Їй не важливо, що про неї подумають, вона живе у власне задоволення. В кількох словах ви описали швидкоплинність життя й того, що варто цінувати кожну хвилину, не очікуючи схвалення інших. Кожна людина сама творець свого щастя. Хочеться побажати вам невичерпного запасу ідей на нові книги й задоволених читачів.
Вітання!
На перший погляд лиш глянувши на обкладинку, в мене в голові виник дисонанс;) бо книга називається кокон, а зображено пісковий годинник. Але лиш прочитавши ваше творіння розумієш, що це не розбіжність, а доповнення одне одного. Бо час спливає, а з кокону так ніхто і не вилазить, ну окрім Л., звісно;). Тому все логічно і хочеться сказати — крапка).
Анотація як на мене не передає нічого з змісту твору, а вона має бути саме про це)) але передає ваш щирий настрій і відразу позитивно налаштовує щодо Автора)) ваша проба вийшла вдалою і легкою для сприйняття. Наче я зазирнула в чийсь короткий синапс життя. Світлого життя, чуйного і відкритого для інших. Бо Л. як метелик вилетіла з свого кокона і відкрила легкість своєї душі для інших. Оповідь з глибоким підтекстом. Зірочка вашій книзі, а вам натхення на нові творіння пера!
Вітаю!
Ваше оповідання вкрай зачепило мене, піднявши з глибин душі на поверхню безліч переживань та емоцій, які я ретельно приховую! Я відверто заздрю і захоплююся життям Л., тому що сам не маю можливості прожити щось подібне. Це пригнічує, вбиває... Дійсно, багато друзів сидять у своїх коконах і не бажають виходити за його межі, покидати зону свого комфорту. Інколи чекаєш від людини лише одного влучного слова, яке змусить жити далі. Але, на жаль, ця людина не наважується, навіть не робить спроби, сказати це слово.
Ви чудово змогли передати ціле життя в короткому оповіданні. Провести мене поруч з Л. у цій динамічній зміні етапів життя. Чудова та лаконічна мова. Відмінно передані образи та настрій. Браво!
Я тут прорвав словесну дамбу, хоча, після цього оповідання хочеться помовчати поруч, зрозуміши одне одного без жодного слова. Дякую!
Натхнення Вам та усього найкращого! ♥♥♥
Вітаннячко з Марафону! Обкладинка заманлива! Шрифт та композиція вразили! ПРочитав швидко, навіть не помітивши як швидко! Хех, на Букнеті Вашу книгу я прочитав найшвидше, та ці 4 сторінки філософії просто забрали лік часу! Мушу визнати у Вас талант! Одразу підписка та лайк з мене!
P.S. https://booknet.ua/book/ostanni-den-zeml-b421474 А моя книга і канал ось за цим посиланням. Сподіваюсь, Ви, як, безперечно, професійна авторка оціните мій твір та підпишитеся, якщо сподобалося!
Я зазвичай прослуховую аудіо та відео файли на швидкості 1.75 , вам вдалося текст прискорити в 10 якщо не в 100 разів. Вперше прочитав розповідь такого формату та на диво легко сприймається, в кінці навіть защемило. Дякую за гарну, душевну розповідь. І вітання з Марафончику.
Вітання з марафону!)
Лаконічно, стисло, але все про важливе, що може мати людина в цьому житті) Люди-сонечка вчать насолоджуватись простими речами, не поспішати, усміхатися, по-сравжньому кохати, бо час й без цього безжалісний) І чим краще будемо радіти звичним речам — тим легше буде жити і навіть йти з життя...)
Цікава філософія! Сподобалася)
І хоч в анотації вказано, що це "проба пера", але я вважаю її повноцінною роботою, котра заслуговує на увагу та високу оцінку:) Письменництво це завжди 1% таланту і 99% праці, тож просто пишіть, пишіть, ловіть натхнення, викорчовуйте ідеї та пишіть, пишіть, пишіть...))))
Зичу все нових і нових творчих успіхів!))
Вітаю з марафону) Твір цікавий та його кінцівка сумна, бо смерть завжди сумна. Як почую від когось, що та чи інша людина померла, то самій стає погано на душі, (навіть, якщо це не знайомі мені люди) такий вже час, на жаль.
Це виходить коротко розписано життя однієї людини. Скорочення її імені мені не дуже сподобалось. Та я пам'ятаю свої перші роботи, яких на сайті немає, бо це скажімо так буде критика на критиці причому сумна. Я й сама б розкритикувала свої твори. А ви молодець, виклали твір на сайт та запитали думку читачів з приводу твору та сюжету. Бажаю вам успіху у написанні інших творів :)
Вітаю) Ще до марафону помітила Вашу історію у блогах, її неординарний характер. "Кокон" лише підтвердив попереднє припущення. Одразу скажу - цікаво. По іншому, не звично. Відчувається, що Ви вкладали глибокі почуття й думки в твір. Можливо, стиль й не для широкого загалу, та я щиро бажаю знайти справжніх поціновувачів Вашої творчості.
Як на мене, у Вас вийшла доволі вдала проба пера:) Я наче продивилася фільм та прожила з Люсіль її життя. Мені це оповідання здалося глибоко філософським, бо чітко вказує на швидкоплинність нашого життя. І от навіть виникла думка: "А якби я описувала короткими та влучними реченнями своє життя?" Дуже легко, захопливо, цікаво пишете:)
Привіт з марафону)) Вийшло легеньке (у хорошому сенсі) оповідання. Прочитала доволі швидко. Хотіла дати взаємні рекомендації щодо тексту (хе-хе), але побачила, що у вас в анотації написано "рання робота", то поки утримаюсь :)) Почитаю ще один твір.))
Успіхів =)
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
21 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОсобисто я чомусь подумала, що у Люсі аутизм або ще щось з тієї опери. Не знаю, як це пояснити. Просто склалося чомусь таке враження. Тож цей твір не здався мені таким вже світлим і позитивним. Для мене це більше відчувалося, як драма. Сподіваюсь, таке бачення ГГ не образить автора. Якщо ні - мої щирі вибачення
Ірина Скрипник, Що Ви? Ні. Це цікавий погляд на речі. Мені імпонує. Якщо чесно, немає більшої похвали для автора, аніж почуття читача. Тим більше двозначні) я щиро рада, що не лишила Вас байдужою
Вітання з марафону
Мені ця книга сподобалася більше ніж ваша друга з марафону. Коротко і лаконічно розповіли про ціле життя головної героїні. І читається вона швидко і легко.
Елевонда Евермонт -Еливедо, Дякую за похвалу)
Вітання з марафону!
Прочитав оповідання і залишився приємно здивованим. Воно коротке але зачіпає доволі цікаву філософську тему егоїзму у суспільстві, протиставляючи цьому життєрадісну Люсіль. Хоча й не покидає відчуття, що тема не розкрита до кінця, мабуть через стислий обсяг тексту. Тільки одне речення на початку викликало у мене дисонанс, а саме де говориться про те, що Люсі любить себе. Але протягом решти тексту приходиш до висновку, що вона скоріше любить не себе, а світ довкола, тому й не потребує кокона як люди довкола (бо якраз вони й люблять себе і їм все одно, що хтось вмирає від інфаркту - головне що не вони).
В цілому, доволі непогане оповідання. Успіху вам!
Василь Бундзяк, Дякую за високу оцінку)
Вітаю!
Що ж, робота, не дивлячись на позначки: "рання", "проба пера", "не художня література", все одно залишила якусь по собі незрозумілість. Маленький обсяг тексту й питання: що я тільки що прочитала за дві-три хвилини?
Не розумію манери скорочувати ім'я героїні, повтори, які є у роботі. Збагнула: я б по-іншому побудувала речення. Далі, це для мене робота з розряду "Нічого не зрозуміло, але цікаво". Лаконічне закінчення і здається, що ви описали мить життя звичної людини, у якої все ок і все є, і от ця мить телепортувала одразу до старості (як я зрозуміла).
Успіхів та натхнення!
Анна Несторова, Дякую за коментар)
Вітаю з новинкою.Бажаю успіху книзі
Софиона Вейтлен, Дякую) але це лише засальовка без продовження, я пишу "Забуту у пеклі"
Привітик з марафону)))
Книга нагадує старі-добрі оповідання з газет))) Трішки поностальгувала на її сторінках)))
Сама ідея досить цікава, заманлива) Проте завжди з'являється таке собі "але", що трішки затьмарює відгуки) Маю на увазі невеличкі помилки та скорочення. Даруйте, може це я щось не знаю й вживати у подібному плані імена - це досить поширена практика. Ну це ще нормально, а от коли мова йшла про міст, то в мене виникає питання: як співрозмовник зрозумів, про який саме міст йдеться, якщо згадана лиш одна літера Д?)
Якось так)))
Обкладинка мені подобається))) Дуже символічно вийшло, як і назва)))
Успіхів)))
Софія Вітерець, Мабуть))
Вітаю)
Приємно бачити короткий, змістований і лаконічний та закінчений твір. З перших рядків, я одразу візуалізовував собі таку анімаційну короткометражку з акварельними тонами. Читати про Л. до останнього речення легко і водночас напружено. Я звик до конфліктів та протистояння, а цей нарис з категорії конфлікту з пасивністю суспільства, його самоізоляції, його шкарлупки — що ви влучно зловили назвою «Кокон». Я переймався подальшою долею, бо вона пливе одночасно і по течії (життєві віхи: навчання, стосунки, сім‘я, діти, покликання, старість) і одночасно проти. І оце проти не боротьба, а навпаки спакування цих віх, без суматохи і спішки.
Цікавий втклад, який лишає призмний післясмак розділів. Певним чином відгукнулася ідея, про те, що прожити відведенний нам час варто з любов‘ю і відкритістю до світу. Принаймні я б вивів це ідеєю, але це суб‘єктивщина. Дякую за враження.
Ярко, Дякую за такий теплий коментар)
І знову я))) Через марафон пишу тепер розгорнутий відгук)
Цікава, оригінальна обкладинка – як на мене, відображає плин життя у цьому творі. Головна героїня не може не викликати симпатїї – як усі по-справжньому добрі люди. Сподобався опис її стосунків з коханим– невеличка сцена, але яка мила! Взагалі, цікаво показане ціле життя через ряд напряму не пов'язаних один з одним епізодів. Як для проби пера–річ вельми неклішована.
Крапка, Нема питань))
Вітаю! Є гарна новина: у мене вийшла нова книга, тому хотів звернутися до Вас за її оцінкою! Якщо вона припаде Вам до душі, буду вдячний за лайк під нею!
https://booknet.ua/book/fnalnii-rivok-b422339
Вітаю:) Почну з того, що обкладинка лаконічна, але повністю передає атмосферу твору. Вона натякає на філософську складову, яка присутня у книзі. Анотацію я б все ж додала, адже вона може зацікавити більше читачів, яким захочеться відкрити вашу книгу. Стосовно самого змісту твору, то одразу можу сказати, що головна героїня викликає симпатію, адже вона по-справжньому вміє цінувати те, що має й бачить красу у простих речах, що не кожному під силу. Їй не важливо, що про неї подумають, вона живе у власне задоволення. В кількох словах ви описали швидкоплинність життя й того, що варто цінувати кожну хвилину, не очікуючи схвалення інших. Кожна людина сама творець свого щастя. Хочеться побажати вам невичерпного запасу ідей на нові книги й задоволених читачів.
Айрін Ван, Вітаю)) дякую, справді, подібні коментарі, та вдячні читачі - надихають)
Вітання!
На перший погляд лиш глянувши на обкладинку, в мене в голові виник дисонанс;) бо книга називається кокон, а зображено пісковий годинник. Але лиш прочитавши ваше творіння розумієш, що це не розбіжність, а доповнення одне одного. Бо час спливає, а з кокону так ніхто і не вилазить, ну окрім Л., звісно;). Тому все логічно і хочеться сказати — крапка).
Анотація як на мене не передає нічого з змісту твору, а вона має бути саме про це)) але передає ваш щирий настрій і відразу позитивно налаштовує щодо Автора)) ваша проба вийшла вдалою і легкою для сприйняття. Наче я зазирнула в чийсь короткий синапс життя. Світлого життя, чуйного і відкритого для інших. Бо Л. як метелик вилетіла з свого кокона і відкрила легкість своєї душі для інших. Оповідь з глибоким підтекстом. Зірочка вашій книзі, а вам натхення на нові творіння пера!
Ален Стеллс, Вітаю, дякую за високу похвалу)))
Вітаю!
Ваше оповідання вкрай зачепило мене, піднявши з глибин душі на поверхню безліч переживань та емоцій, які я ретельно приховую! Я відверто заздрю і захоплююся життям Л., тому що сам не маю можливості прожити щось подібне. Це пригнічує, вбиває... Дійсно, багато друзів сидять у своїх коконах і не бажають виходити за його межі, покидати зону свого комфорту. Інколи чекаєш від людини лише одного влучного слова, яке змусить жити далі. Але, на жаль, ця людина не наважується, навіть не робить спроби, сказати це слово.
Ви чудово змогли передати ціле життя в короткому оповіданні. Провести мене поруч з Л. у цій динамічній зміні етапів життя. Чудова та лаконічна мова. Відмінно передані образи та настрій. Браво!
Я тут прорвав словесну дамбу, хоча, після цього оповідання хочеться помовчати поруч, зрозуміши одне одного без жодного слова. Дякую!
Натхнення Вам та усього найкращого! ♥♥♥
Dark Overlord, Доброго ранечку) не очікувала подібної похвали))щиро дякую.
Вітаннячко з Марафону! Обкладинка заманлива! Шрифт та композиція вразили! ПРочитав швидко, навіть не помітивши як швидко! Хех, на Букнеті Вашу книгу я прочитав найшвидше, та ці 4 сторінки філософії просто забрали лік часу! Мушу визнати у Вас талант! Одразу підписка та лайк з мене!
P.S. https://booknet.ua/book/ostanni-den-zeml-b421474 А моя книга і канал ось за цим посиланням. Сподіваюсь, Ви, як, безперечно, професійна авторка оціните мій твір та підпишитеся, якщо сподобалося!
Jaguar Jaguar, Дякую) прочитаю) Ви теж можете ознайомитися з "Забутою у пеклі". Цікава Ваша думка з приводу цього твору)
Я зазвичай прослуховую аудіо та відео файли на швидкості 1.75 , вам вдалося текст прискорити в 10 якщо не в 100 разів. Вперше прочитав розповідь такого формату та на диво легко сприймається, в кінці навіть защемило. Дякую за гарну, душевну розповідь. І вітання з Марафончику.
Дід Сірко, Дякую за прочитання та похвалу))
Вітання з марафону!)
Лаконічно, стисло, але все про важливе, що може мати людина в цьому житті) Люди-сонечка вчать насолоджуватись простими речами, не поспішати, усміхатися, по-сравжньому кохати, бо час й без цього безжалісний) І чим краще будемо радіти звичним речам — тим легше буде жити і навіть йти з життя...)
Цікава філософія! Сподобалася)
І хоч в анотації вказано, що це "проба пера", але я вважаю її повноцінною роботою, котра заслуговує на увагу та високу оцінку:) Письменництво це завжди 1% таланту і 99% праці, тож просто пишіть, пишіть, ловіть натхнення, викорчовуйте ідеї та пишіть, пишіть, пишіть...))))
Зичу все нових і нових творчих успіхів!))
Марина Тітова, Дякую)
Вітаю з марафону) Твір цікавий та його кінцівка сумна, бо смерть завжди сумна. Як почую від когось, що та чи інша людина померла, то самій стає погано на душі, (навіть, якщо це не знайомі мені люди) такий вже час, на жаль.
Це виходить коротко розписано життя однієї людини. Скорочення її імені мені не дуже сподобалось. Та я пам'ятаю свої перші роботи, яких на сайті немає, бо це скажімо так буде критика на критиці причому сумна. Я й сама б розкритикувала свої твори. А ви молодець, виклали твір на сайт та запитали думку читачів з приводу твору та сюжету. Бажаю вам успіху у написанні інших творів :)
Вікторія Грош (Rouce), Дякую))
Вітаю) Ще до марафону помітила Вашу історію у блогах, її неординарний характер. "Кокон" лише підтвердив попереднє припущення. Одразу скажу - цікаво. По іншому, не звично. Відчувається, що Ви вкладали глибокі почуття й думки в твір. Можливо, стиль й не для широкого загалу, та я щиро бажаю знайти справжніх поціновувачів Вашої творчості.
Божена Квітень, Дякую, за такий відгук)) дуже ціную таку похвалу))
Як на мене, у Вас вийшла доволі вдала проба пера:) Я наче продивилася фільм та прожила з Люсіль її життя. Мені це оповідання здалося глибоко філософським, бо чітко вказує на швидкоплинність нашого життя. І от навіть виникла думка: "А якби я описувала короткими та влучними реченнями своє життя?" Дуже легко, захопливо, цікаво пишете:)
Катерина Федоровська, Дякую за похвалу) відгуки - це для автора завжди щось особливе))
Привіт з марафону)) Вийшло легеньке (у хорошому сенсі) оповідання. Прочитала доволі швидко. Хотіла дати взаємні рекомендації щодо тексту (хе-хе), але побачила, що у вас в анотації написано "рання робота", то поки утримаюсь :)) Почитаю ще один твір.))
Успіхів =)
Hanna Trunova, Дякую)
Добре написано, але ця клішована фраза, що діти жорстоки... Її повторюють, вже не замислюючись, що самі були дітьми.
Крапка, Будемо сподіватися)
Непогана ретроперспектива життя вийшла. Бажаю натхнення у наступних написаних вами оповіданнях.
Денис Широкопояс, Дякую
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати