Казка про любов

І ось на небі спалахнула блискавка, за нею пронеслось гуркотіння. Ще мить – і холодні краплі дощу поринули з неба. Ніка вирішила, що потрібно негайно повертатись до міста. Дощ посилювався. Дівчина піднялась з каменю і рушила в бік, де блиснуло світло. Тільки вона звернула не в бік міста, а – у протилежний. Але цього вона не помітила. Дощ лив немов з відра. Дівчина вже не йшла, а бігла. Дощ намочив її з голови до ніг, вона тремтіла від холоду, та все ж продовжувала бігти. Ніка розуміла, що вже мала б бути на міських вулицях, але бачила перед собою лише море, пісок і скелі. Знову засіяла блискавка. Тоді вона зрозуміла, що сплутала блискавку із вогнями міста і пішла у протилежний бік від міста. І тепер уявлення не мала, як далеко вона зайшла.
- Допоможіть! Допоможіть мені, будь ласка!