7. Несподіванка

    Ніка прокинулась, коли сонце вже було високо в небі. Вона приємно потягнулась і враз спохмурніла. Понеділок – треба вже давно бути на роботі, а вона спить. Спочатку пригадалось, що Стас щось говорив про поїздку за кордон, що потрібно закінчити якісь справи. Так, вона не відмінила поїздку, адже немає сенсу лишатись тут – її коханий теж звідси поїде. Тільки не з нею, а зі своєю дружиною. Він вчора одружився і мріяти про нього вже не можна – він чужий! Раптом Ніка відчула біль у коліні. Вона підвелась з ліжка і поглянула на місце, де боліло. Там була суха кров. Ніка пригадала події минулої ночі. Все було так нереально, що нагадувало жахливий сон. Але рана на коліні була справжня. Вчора, Ніка дуже налякана повернулась додому, швидко прийняла душ і лягла спати. Вона не надала особливої уваги рані, а сьогодні побачила, що її потрібно обробити. Дівчина пригадала, що її врятував Чарусь – пес її коханого. Хтозна, де б вона була зараз аби не собака. Недивно, що він там був сам, адже в його господаря в цю пору були справи куди важливіші. Та якби там не було, пес врятував її. Провів аж до дверей під’їзду, а коли вона відчинила двері, обернувся і побіг.

     Ніка відчинила вікно – з моря долинали крики чайок. День обіцяє бути спекотним. На пляжі, мабуть, знову буде багатолюдно. Але вона туди сьогодні не піде. Потрібно одягатись і йти на роботу, щоб допомогти Стасу. Ніка обернулась від вікна і до неї донісся приємний запах з кухні. Пахнуло якимись млинцями. Схожий запах вона чула колись в дитинстві. Невже мама приїхала? Але ж у неї навіть ключів немає? Можливо, Стас дав їй? Тільки вони незнайомі. Сам же Стас млинців не спече, бо його єдиним кулінарним вмінням було приготування кави. Та й це не завжди вдавалося. Ніка одягнула халат і рушила на кухню. Щойно вона відчинила двері в коридор, як на зустріч їй вибіг Чарусь.

- Хіба ж ти вчора прийшов сюди зі мною? Ні, я точно пам’ятаю, як ти побіг, а я закрила двері у під’їзд. – Ніка погладила собаку, бо тепер він був для неї другом і рятівником, та ніяк не могла зрозуміти що він тут робить зараз. Пес же побіг на кухню, почуваючись, як удома. Ніка пішла за ним, ще більше відчуваючи приємний запах млинців. А щойно ступила на поріг, мало не втратила свідомість.

- Привіт. – На кухні на столі стояла тарілка з акуратно складеними свіженькими млинцями. А за столом сидів той, про кого вона вже мала не мріяти – її Незнайомець. – Я тут без дозволу, але сподіваюсь ти не проти…

- А як ти сюди потрапив? – Ніка не могла повірити своїм очам, здавалось, що її довгий сон все ще триває.

- Чарусь розбудив мене о п’ятій ранку. По його поведінці, я зрозумів, що сталось щось недобре. Декілька разів він вже мене так будив і щоразу траплялась якась неприємність. Я обійшов кімнати всіх родичів, але всі вони спокійно спали. А потім помітив на ошийнику Чаруся ось цю річ. Це ж твоє?

Роман простягнув долоню, де лежав тоненький срібний браслет Ніки.

- Так, мабуть, вчора, коли я гладила Чаруся, він відчепився.

- Отже, ви вчора бачились з Чарусем?

- Так. Випадково. Він врятував мене. А потім провів додому.

- А потім прийшов до мене і тривожним скавулінням розбудив. І привів мене сюди, прямо до твоїх двері, які були злегка відчинені. Тому я увійшов. Заглянув у спальню і побачив, що ти спокійно спиш. То ж вирішив дочекатись, поки ти встанеш.

- Але ж вчора він мене провів лише до під’їзду!

- Мабуть, запам’ятав твій запах і привів мене сюди.

- Але ж в тебе була перша шлюбна ніч…

- Не було…

- Чому? Ой, вибач! Це не моя справа.

- Я не зміг! – Роман показав безіменний палець правої руки. – Я не зміг на ній одружитись. Я прокинувся цього ранку і зрозумів, що не зможу жити з некоханою. З самого дитинства всі казали, що ми одружимось, бо любили бавитись разом, коли були малі. Вона мені подобалась, але з віком ми ставали зовсім різними. Мені подобалось одне, а їй зовсім інше. Тоді в скелях я готував для неї романтичне побачення. А коли зателефонував і сказав, що чекаю на неї, вона відповіла, що нічого гіршого я придумати не міг. І не прийшла. Пішла з друзями до нічного клубу.

     Вранці того дня, коли мало відбутись весілля, я розумів, що ображу її, але вирішив, що далі буде ще гірше. Я купив величезний букет квітів і поїхав до неї, щоб сказати їй, що не зможу одружитись. Я так боявся її сліз та розпачу. А вона лише попросила віддати мені путівку до Хорватії. І сьогодні поїде туди зі своїм другом, який, за її словами, давно їй подобався. Звісно, що моя родина була шокована таким рішенням, та все ж всі поставились до цього з розумінням… А я збирався якось розшукати тебе… І тут мені допоміг Чарусь.

- Він був тоді вночі біля скель.

- Так. Я в цей день не дуже добре почувався і не прослідкував за ним. Весь день провів у своїй кімнаті в будинку батьків. Але чому ти там була так пізно? Це ж небезпечно! Та й минулого разу в грозу, невже ти така безстрашна? Адже тоді в скелях міг бути не я, а якийсь бандит.

- Схоже, що цього разу він таки був там. Якби не Чарусь…

- Жах! Чарусь відчуває де потрібна його допомога. Більше ніколи в житті не відпущу тебе саму гуляти! Звісно, якщо ти дозволиш бути поряд з тобою…

- При умові…

- І якій же?

- Якщо ти вже нарешті дозволиш спробувати цих млинців.

- О! Звичайно! Іноді я люблю покуховарити. А сьогодні це зробив, щоб не нудьгувати. Ти так довго спала.

- Якби я тільки знала, який сюрприз мене чекатиме на кухні, то прокинулася б раніше!

- Ти про млинці?

- І про млинці також…

    За цей день Ніка зробила лише один дзвінок. Вона зателефонувала до Станіслава і попросила звільнити її. А ще сказала, що не може більше з ним зустрічатись.

- Я чекав цього вже давно. Відчував, що справа не у втомі, але ж… Та нестрашно переживу. От тільки де мені знайти таку відповідальну помічницю тепер? – В цей момент Ніці здалось, що вона для Стаса важливіша, як помічниця, а ніж, як його дівчина. І від цього на душі ставало ще легше.