8. Казка повертається

  Роман повіз її за місто.  До себе в будиночок, що височів на пагорбі. Він знаходився по той бік скель. І вікна його спальні виходили на дикий пляж. Невеликий, але дуже красивий двоповерховий будинок. Єдине чого тут не вистачало – вмілої жіночої руки, яка зможе додати тут трішки затишку. Ніка з Романом сиділи за столиком на балконі і милувались заходом сонця над морем. Вони пили шампанське та їли фрукти. Поруч з ними був вірний пес – Чарусь. Сьогодні Ніка забула про всі негаразди. Вона дивилась у очі Романа і бачила там все своє життя. Вона знову пригадала, як їй затишно бути в його обіймах, які ніжні його руки і солодкі вуста. Він обіцяв, що тепер ніколи на залишить її саму, а щодня робитиме її щасливою. Раптом у Ніки почувся сигнал телефона.

- Це мама! Мушу відповісти, бо хвилюватиметься.

- Добре, але недовго, бо я сумуватиму! -  Попросив Роман.

- Обіцяю швиденько! – Сказала Ніка і вийшла у кімнату.

- Ніко, донечко, як у тебе справи? – Почула Ніка рідний голос.

- Мамо, в мене все прекрасно.

- Просто мені недавно зателефонувала Ліна, ну та дівчина, що колись приїжджала до нас із тобою… Та от вона сказала, що в тебе щось негаразд з твоїм хлопцем чи що?

- Мамо у мене найкращий у світі хлопець. І у нас з ним все прекрасно! Скоро я вас із ним познайомлю!

- Його Станіслав звати?

- Ні, його звати Роман – найромантичніше ім’я у світі! Гаразд, мамо, чекай нас скоро у гості. А зараз я біжу до свого коханого, бо він вже сумує…

      Ніка знову вийшла на балкон. Вона тихенько підкралась ззаду до Романа і закрила йому очі руками. Він обережно взяв її за руку і заманив у свої обійми. Вони довго-довго цілувались. А Чарусь задоволено спостерігав за ним. Собака знав, що і його заслуга є в тому, що вони тепер щасливі.

     Вечірня тиша огортала їх, сонце вже майже сховалося за небокраєм. Безмежне море простягалося до самого обрію, хвилі ніжно обтесували камінці на березі, співаючи свою спокійну пісню. А вдалині виднілись величезні скелі, що мовчки спостерігали за тим, як змінюється світ. Вони піднімалися з моря, немов стародавні сторожі цього місця. Ці скелі знали багато таємниць, вони могли розповісти історії про бурі та штормові ночі, про те, як хвилі вдарялися об них. Тепер вони знатимуть ще одну таємницю – про те, як зустрілись двоє самотніх сердець…