Щоночі, коли Бангкок потопає в золотих вогнях, а дощ залишає на асфальті тисячі маленьких дзеркал, мільйони людей налаштовуються на одну й ту саму радіохвилю.
Вони слухають її голос.
Низький, оксамитовий, трохи хрипкий на останніх словах. Голос, у якому ховається щось таке особисте, ніби жінка розповідає свою таємницю лише тобі.
Лаліна Вірасак — тридцятирічна ведуча нічного радіошоу «Після опівночі».
Вона вміє знаходити слова для чужого болю, примиряти закоханих, підтримувати самотніх і говорити про кохання так, наче сама пережила його в усіх можливих формах.
Але є одна річ, про яку Лаліна ніколи не розповідає слухачам.
Вона давно перестала вірити, що хтось зможе полюбити її по-справжньому.
До тієї ночі, коли на радіостанцію надходить дзвінок від незнайомки.