Долина кипарисів

Він прокидається в темряві, не знаючи, хто він і як тут опинився. Навколо лише чорна земля, запах смоли, пилу й гнилі та мовчазний простір, схожий радше на чистилище, ніж на світ живих. Єдина підказка, яку він знаходить, це сім свічок і лист, написаний мовою, яку він не пам’ятає, але чомусь упізнає.

Попереду на нього чекає шлях крізь сім гріхів, що постають не лише в людях, а й у самому просторі цього моторошного місця. Хіть, гординя, заздрість, гнів, жадоба, лінощі й ненажерливість тут мають плоть, голос і власну волю. Та найстрашніше відкриття ще попереду: можливо, він не просто зустрів їх. Можливо, він завжди носив їх у собі.

Роман про гріх, пам’ять, внутрішній розпад і ту темряву, яка починається не в пеклі, а в людині.