ЧервонІ Маки

Віка Лукашук

15.01.2026, 20:08:47

Дуже щемлива й водночас сумна історія... Війна забирає найрідніше. І, на жаль, не завжди виходить дочекатися тих, кого вже давно забрали. Попри біль й втому головна героїня вірила в краще. Молилася. І в кінці вона таки зустрілася з коханим.
Маки були улюбленими квітами Грицька. Та й загалом вони грають важливу роль у творі. Історія болюча, емоційна. Навіть зараз відчуваю, як болить серце за головними героями. Але оповідання порушує важливу тему. Мені сподобалося

Анна Лінн

13.01.2026, 13:39:12

Горе та журба у всіх різна. Героїні показують зовсім різні емоції на фоні спільного минулого. Й в моменті коли є для кого чи чого. А якщо немає більше для кого жити? Чи буде колись там у майбутньому то, що стане новим для чого? Та якщо ти відчуваєш що вже віддав все серце та почуття поки молився кожну мить? Дуже емоційне зріле оповідання.

Ісса Белла

13.01.2026, 10:24:42

Я аж розплакалася ((((

Ларія Ковальська

12.01.2026, 11:38:22

Надзвичайно емоційни твір! Авторці вдалося показати не тільки біль героїні, але водночас її внутрішню силу та віру у щасливе майбутнє. Не судилось... як же шкода! Та вона заснула з усмішкою на вустах.

Яніна Фенікс

11.01.2026, 22:20:35

Кожен переживає горе по своєму. І не нам судити правильно це чи не правильно. Та я хочу відмітити влучно показаний український колорит, який через роки та століття залишається актуальним. Якщо б на початку не було року, то я би навіть на хвильку не завагалась, бо історія звучала б для мене як сучасна. А тут дата і цей текст. Згадалась моя прабабуся і як вона ридала кожен «День Победи». А історія знову іде по колу. Цей твір ще довго мене не відпустить. Мурахи по шкірі то дрібниці. Тут серце просто зупинилося.

Вікторія Берлі

11.01.2026, 16:25:09

Мурашки по шкірі... І від сюжету, і від тих емоцій, які викликала історія. Читала про святковий стіл, здогадувалася, до якої зустрічі йдеться, але вперто сподівалася, що Грицько справді повернеться. Пронизує горе Ольги, яка втратила сенс життя зі смертю коханого, а відсутність необхідної підтримки з боку тієї ж Ярини чи Марусі, можливо, лише поглибила її стан. І - червоні маки: туга, надія, біль і містична їх поява... Історія - стисла і неймовірна! Успіхів і натхнення у творчості!

Ньюбі Райтер

11.01.2026, 15:21:17

Я після прочитання одразу ж на Вас підписалася... Це неймовірний талант вмістити цілий чужий всесвіт на восьми сторінках. Увесь біль, всю глибину кохання показано опосередковано, і навіть зайвих слів не потрібно... В кінці ледь не розплакалася, хоча думка про таку кінцівку не покидала сторінки з четвертої. Неймовірна розповідь, яку потрібно прочитати усім! Успіхів у подальшій творчості!

Неба Крайчик

11.01.2026, 01:20:54

У вас надзвичайний талант, хоч часто все закінчується так, що хочеться плакати. Але мабуть головне, що натягується ця струна в середині, що тримає, що торкається живого. Дуже жива історія, і маки, і сукня, і вишивка. Уявила, прожила, дякую.

Olena Mazurenko

15.12.2025, 20:39:40

Зворушлива, сильна історія. Написано прекрасною мовою, майстерно і цікаво.

Petro Greenwood

23.11.2025, 18:56:59

Неймовірна історія. Перегукується з сьогоденням. Красиво написано, є містична складова.

Лекса Т. Кюро

17.09.2025, 17:21:26

Душе сильна, зворушлива історія. В нашому сьогодні вельми актуальна. Вона дарує надію, що всі хто, чекають своїх синів, чоловіків, братів, батьків — обов'язково дочекаються. Дякую!

Ловець вітру

12.09.2025, 12:20:24

Мені самій холодно від того, що вона на сукню нічого не накинула! А ще ось ці розмови про дітей наштовхнули на думку, що якби й вона мала, то могло б бути по іншому. Дякую за історію! Вірю!

Живи

25.07.2025, 14:05:25

Щемлива та ніжна...Як то вірно кохати, чекати....Стільки таких доль! Сучасникам ця історія особливо відгукнеться, бо багато є тих, хто чекає. Дай Боже щоб дочекалися ???
Дякую Світланко?

Микола Давидкін

21.07.2025, 16:55:40

Добра, світла, зворушлива історія. Мені вона зокрема сподобалася своє щирістю. На мій погляд вона не виглядає картоною, й такою, що покликана навмисно вичавити із читача сльозу. У неї віриш. Під час прочитання, звичайно ж у підсвідомості невимушено переніс сюжет до наших реалій. Є у світі кохання, яке назавжди і здається саме такі почуття були між Ольгою та Грицем.
Читалося легко з точки зору тексту, й із сумом в серці, що обумовлено сюжетом. Історія не залишила байдужим, і змусила замислитися про важливе. Дякую за неї!

Посилання на рецензію у блозі залишаю нижче:

https://booknet.ua/blogs/post/402744

Ромул Шерідан

15.07.2025, 15:10:08

Неймовірно зворушлива, щемлива історія! В мене вологі очі... Кляті війни! Скільки горя й маків насіяли ті війни! Кохання Ольги — несамовите, чисте й трагічне. Вам з цими творами треба на марафон. Наприклад до Тетяни Гищак. Може знаєте?

Ромул Шерідан

15.07.2025, 15:15:00

Я кинув рекомендацію на цей твір. Я колись Вам обіцяв. Тож, можете ввімкнути її...

Petro Greenwood

14.07.2025, 22:58:03

І це реальна історія?.. Є таке слово "моторошно".

Тая Бровська

14.07.2025, 21:27:17

З новинкою!

Поліна Крисак

14.07.2025, 21:50:32

Вітаю з новинкою) Легко пера вам)))

Ромул Шерідан

14.07.2025, 20:43:09

Вітання з новинкою! Одразу до бібліотеки)