2

Зі своєї свіжопобіленої  хати вийшла  Маруська – саме час козі сінця підкинути. Аж дивиться, знов біла сукня на дорозі видніє. Шкода їй Ольгу. Холодно ще, а вона ж нічого на верх не вдягає. Ввійшла в хату, взяла чоловіків кожух, в якому сама любила ходити, тай рушила на білу пляму в кінці села.

–        На ось, накинь. – простягла одежину. – Так і дуба врізати можна, а ти ж молода, тобі ще жити і жити. Чого тут стоїш? Ходімо до мене в гості. Я сьогодні з ранку борщу наварила смачнючого, дарма що пісного. Мо й по чарці хильнути, в добрі компанії.

           Ольга кожуха не взяла, тільки глянула на неї з якимсь дивним вогником у очах. Така стоїть – аж світиться. Ніби радість яку взнала.

–        Олю, чуєш? Ти чого оце так посміхаєшся?

–        Є новини. Снилось мені цю ніч щастя велике. Грицько снився. Обіймав мене міцно-міцно, відірватись не міг, казав, що прийде й забере мене з собою, що тепер будемо разом. Каже, дім нам знайшов новий,  кращий за цей.

Маруся аж перехрестилась, як почула.

 – Не треба тобі того дому, Ольго! Чуєш? Не може до тебе Грицько прийти. Мертвий він. Нема його, – хотіла щось ще сказати, та Ольга як закричить:

 – Мовчи! Мовчи! Чого прийшла мені душу рвати? Що там рвати? Згризли вже все. Ота війна останнє згризла. Прийде він до мене! Обіцяв. Йшов на війну – обіцяв повернутися. Його Бог охороняв, я цілими днями Бога про те молила. Снився й казав, що сьогодні прийде. Оце й виглядаю.

Зрозуміла Маруся: діла не буде. Он, як у Ольги очі блищать – не до добра. Та все ж спробувала її заманити до себе, щоб хоч поїла чого, а то геть схудла.

–        А може в мене почекаєш? Борщу спробуєш. З моїх вікон дорогу добре видно, з хати по виглядаєш.

Останніх слів Ольга не дослухала. Зірвалась з місця й полетіла  додому – згадала, що хотіла курку приготувати.

 _____________________________________________________________

Залишайте в коментарях, буль ласка, відгуки про прочитану історію.

Дуже цікавить ваша думка. 

Щиро дякую.

_____________________________________________________________

https://booknet.ua/svtlana-foya-u11279880