Ну що, мої любі, здається, настав той момент, коли можна видихнути, відкрити нашу величезну табличку, подивитися на гору відгуків і сказати:

«Прочитай мене 3» ми таки майже дотягнули до фінішу.

Цього разу в марафоні було 25 книг. А це означає 50 читацьких завдань, бо кожна книга мала отримати щонайменше двох читачів.

На момент цього підсумку виконано 48 із 50 завдань — 96%.

23 із 25 книг повністю закриті двома або більше відгуками.

І перш ніж перейти до хвостиків, хочу зробити те, заради чого, власне, весь цей двіж і затівався: ще раз показати наші книги.

Бо за цифрами, таблицями й зеленими клітинками легко забути, що тут зібралися 25 дуже різних історій, і кожна з них за цей марафон знайшла нових читачів.

1. Ньюбі Райтер — «Лайф-коуч»

Психологічний трилер про Олега, який хоче змінити своє життя й зустрічає людину, готову йому в цьому допомогти. От тільки за успіх, як виявляється, теж виставляють рахунок.

Одна з читачок сформулювала чудово:

«Це історія не лише про прагнення кращого життя та готовність заради цього йти по головах, а й про помсту та спокуту».

А інша після перших порад коуча вже майже була готова вставати о шостій ранку на пробіжку. Оце я розумію переконливість персонажа 

2. TeyLemishNock — «Хардкорщиця. Вайп протоколу»

ЛітРПГ для тих, хто любить ігрові світи, системи, рівні, незвичні правила й героїню, яка раптом опиняється зовсім не там і не в тому статусі, на який розраховувала.

Навіть читачка, яка чесно зізналася, що ніколи не грала в комп’ютерні ігри, втягнулася:

«Іноді варто дати шанс чомусь новому, навіть якщо спершу здається, що ти потрапила в гру без інструкції».

А далі вже почалися питання: що сталося з її старою ігровою особистістю, як вона пов’язана з реальним світом і чи це взагалі гра, чи вже щось значно серйозніше.

3. Анастасія Пармська — «Тиждень до Різдва»

Тепла різдвяна історія, у якій є Софія, Роман, зимова атмосфера, старі таємниці й загадковий лист.

Про неї написали:

«Твір вийшов неймовірно домашнім, теплим і спокійним. Він дарує те, чого так часто не вистачає зараз у житті — відчуття стабільності та затишку».

Тобто якщо вам уже хочеться плед, чай, Різдво й трохи романтичних таємниць — ви знаєте, куди йти.

4. Ромул Шерідан — «У пошуках життя»

Космічна фантастика, дослідження невідомого, дивні сигнали, системний персонаж Артік і те саме відчуття першопрохідців, коли герої поняття не мають, що насправді чекає їх попереду.

Читачка планувала прочитати менше, але…

«Я взагалі не планувала дочитувати аж до цього розділу. Але де там, коли спочатку потрібно дізнатися, куди персонажі летять і чого вони туди летять».

Оце, між іншим, дуже хороший симптом для книги 

5. Марко Левчук — «Отруйна спокуса» (??) 

Темний психологічний трилер, у якому спокій поступово перетворюється на щось значно небезпечніше.

Тут читачі будували теорії, підозрювали персонажів і поступово розмотували клубок причин та наслідків.

«Напруга наростає поступово. Автор змушує сумніватися в головних героях, будувати теорії, де ж з'явиться тріщина і куди заверне історія».

Якщо любите трилери, після яких хочеться завести окремий блокнотик для підозр, — вам сюди.

6. Ксенія Терещенко — «Не всі мертві мовчать»

Морг. Тіло. Яке раптом виявляється не зовсім тілом.

І ні, це не початок анекдоту.

«Те, що спочатку здавалося містичною історією про активного привида, перетворилося у справжні американські гірки емоцій».

А окреме читацьке відкриття звучало приблизно так: «Яке щастя, що я не читаю це ввечері, тут і вдень лячно».

Реклама зроблена))

7. Вень Чжулун — «Наречений з Холодного палацу»

Андрій, лікар із нашого світу, прокидається в чужому тілі й поступово намагається розібратися в суспільстві, де і біологія, і сімейні ролі, і політика працюють зовсім інакше.

Читачам особливо зайшла саме світобудова:

«Найсильніше тут не сама попаданська зав’язка, а те, як поступово розкривається побут, суспільство, медицина, релігія й дивні правила цього світу».

А ще там є палацові інтриги, гумор, медицина й стосунки, за якими вже дуже уважно стежать 

8. Машер Епін — «Прокляття Марени»

Українська міфологія, давні боги, похоронні звичаї, дивні знаки, іній посеред літа й відчуття, що за легендами ховається щось дуже реальне.

«Тут фольклор не просто для декорації, а стає частиною сюжету й долі героїв».

А ще читачка, яка не очікувала, що їй буде цікаво читати про похорон, у результаті написала, що її таки зачепило.

9. Аліна Чуйко (Hunter) — «Одружені Незнайомці»

Віктор і Леона — подружжя, яке за три роки примудрилося майже не пізнати одне одного.

І тоді батьки вирішують трошечки допомогти.

Ну, як «допомогти»…

«У шлюбі герої спілкувались навіть менше, ніж сусіди по зйомній квартирі. Виживання змушує нарешті побачити одне одного в дії і поговорити».

Шлюб за планом. Почуття — явно не за планом.

10. Елана Чунту — «З любов’ю, твій ШІ.»

Трилер про Міру, її спілкування зі штучним інтелектом і дуже просте питання: а ви точно знаєте, хто насправді відповідає вам з іншого боку?

Один із відгуків чудово передає настрій:

«Сама ідея дуже моторошна не тому, що це трилер, а тому, що такі речі можуть стати цілком реальними».

Так, це моя книга, і ні, я не збираюся робити вигляд, що вона тут випадково ))

11. Дана Новак — «Наша отрута»

Бразилія 1970-х, сімейні таємниці, різниця у віці, сильні характери й атмосфера такого добротного серіалу, де всі щось приховують.

Найкращий опис:

«Якась бразилійська Санта-Барбара — в хорошому сенсі слова».

А ще окремо хвалили живу мову й відчуття, ніби читач сам сидить поруч із героями та слухає їхні розмови.

12. Ксенія Терещенко — «Драксарія: Серце Безодні»

Дракони, космічна Академія, катастрофа, Безодня й герої, яким доводиться переживати не лише зовнішні небезпеки.

«На мене чекає не просто чергова фантастична пригода, а історія, у якій відчуваються напруга, біль утрат і передчуття чогось значно більшого».

Плюс Торік. Торік окремо заслужив любов читачів за гумор))

13. Іванка Сокіл — «Квартира поверхом ліворуч»

Квартира недорога.

Ремонт — так собі.

Щось дивне відбувається у ванній.

Нормальна людина переїхала б.

Данило купує шпаклівку.

«А починається все з діри за ванною…»

Містика тут працює особливо добре саме тому, що відбувається не в готичному замку, а в абсолютно впізнаваній дев’ятиповерхівці.

І після цієї книги я особисто вже теж підозріло дивлюся на ванну.

14. Анастасія Газе — «Котик для Вищого»

Київ, ООНН — Організація Оберегу та Нагляду Нечісті, вампіри, Пожирачі сердець, дивні справи й колишній однокласник, який раптом став твоїм босом.

«Оповідь динамічна, гостра й іронічна».

А ще читачі дуже оцінили перевертання класичного тропу «бос і секретарка».

Тільки тут бос уже трохи задовбався від секретарок, які в нього закохуються)

15. Orishka Marisabelka — «Ціна твого життя»

Жіночий роман із детективною лінією, у центрі якого Анна, її син Денис і чоловік із минулого.

«Хто ж насправді винен у тому, що сталося в минулому?»

У книзі є сімейна драма, маніпуляції, старі образи, кримінальна складова й історія дитини, через яку багато моментів сприймаються особливо гостро.

16. Елана Чунту — «Дитя Кібели: Вогонь і тіні»

Темне фентезі, Степ, боги, діти з силами, здатними буквально ламати світ, і герої, які нарешті вирвалися на свободу лише для того, щоб зрозуміти: свобода ще не означає безпеку.

Про книгу написали:

«Історія має масштаб, глибину та великий потенціал».

І ще:

«Світ продуманий. Він проявляється в деталях, між рядків, у словах і натяках. Він живий».

Оце вже можна друкувати на рекламному банері, я вважаю))

17. Дана Новак — «Особисте життя Джона R.»

Джон Ройтон — не мільйонер, не мафіозі й не загадковий демон.

Він бухгалтер.

І саме це читачам сподобалося.

«Він не мільйонер і не мафіозі, а звичайний офісний працівник. І саме це робить його цікавим».

Сучасна побутова проза з гумором, роботою, дивними колегами, родичами та особистим життям звичайної людини.

18. Драконокрила Ешу — «Кайдани у спадок»

Любовне фентезі про принцесу Анарієту, яка виросла в дуже обмеженому світі й поступово починає усвідомлювати, наскільки мало насправді знала про власне життя.

Тут є королівства, влада, обов’язки, спадок і свобода, яку ще доведеться вибороти.

А читачі особливо відзначали саму ідею того, як раптова подія змушує героїню подивитися на власний світ зовсім іншими очима.

19. Шепіт Місяця — «Утопія Для Демона 2»

Темне фентезі, продовження великої історії, зорі, сили, минуле героїв і дуже багато запитань, які змушують читача намагатися скласти картину докупи.

Ця книга отримала дуже різні реакції — і це теж важливо.

Марафон узагалі не про те, щоб усі обов’язково писали «вау, шедевр». Він про живий читацький відгук.

І саме такі книги часто викликають найбільше дискусій.

20. Лєна Міле — «Сила з-під землі: перший поштовх»

Велике фентезі, де є політика, дороги, міста, власна історія світу й відчуття, що за кожною новою зустріччю відкривається ще один пласт.

Один із відгуків дуже точно передав масштаб:

«Ця книга залишила після себе відчуття справді великої історії».

А ще окремо хвалили увагу до деталей і живих персонажів.

21. Юлія Манюта — «Гармонія»

Іронія назви цієї книги прекрасна, бо гармонією там поки навіть не пахне ))

Шість континентів, стихійна магія, політика, родина, обов’язок, кохання й шістнадцятирічна Касандра, на яку вирішили звалити проблем приблизно всіх поколінь одразу.

Із моєї ТипуРецензії:

«Назва цієї книги — найвитонченіший жарт, який я бачила за останній час».

А інша читачка дуже влучно відзначила масштаб світу й те, наскільки цікаво стежити за цією великою сімейкою.

22. Елевонда Евермонт - Еливедо — «Пригоди Анджеліки і Аделі у королівстві Емеленд»

Заручини?

Щасливе майбутнє?

Спокійне життя?

Ага. Зараз.

Це пригодницьке фентезі, де героїні знову опиняються в ситуації, коли треба не святкувати, а рятувати країну.

«Навіть заручини не гарантують спокійного життя».

Якщо любите великі пригодницькі цикли — придивіться.

23. Елевонда Евермонт - Еливедо — «По той бік сновидінь»

Одна з найбільш незвичних книг марафону за самою формою.

Тут персонажі не просто існують у сюжеті.

Вони сперечаються з авторкою.

«Герої не просто живуть у створеному світі, а буквально сперечаються з авторкою, ображаються на неї, ставлять незручні запитання й намагаються самі впливати на власну долю».

І так, після цього ще спробуйте сказати, що письменнику легко керувати персонажами )

24. Анастасія Пармська — «Між нами сорок років»

Лара виходить на балкон у своєму часі, повертається до квартири — а там уже 1980 рік.

Без інструкції.

Без машини часу.

Зате з воронами.

«Твір легко та захопливо читається, цікаво спостерігати за тим, як розгортається знайомство Лари з новим — тобто старим — невідомим світом».

Романтика, минуле й дуже багато речей, які для героїні наче знайомі — але зовсім не її.

25. Ніка Романова — «Службовий роман»

Лев Вадимович — начальник, трудоголік і чоловік, який чудово знає, чого хоче.

Працювати.

Потім ще працювати.

А тоді для різноманіття — попрацювати.

І є Мішель, яка абсолютно точно не збирається заводити роман із начальником.

Ну ми ж усі розуміємо, куди це йде))

У відгуку про книгу написали:

«Оповідь починається неквапно, персонажі описані ґрунтовно, тож твір може сподобатися читачам, які віддають перевагу більш життєвому зображенню офісних буднів і стосунків без миттєвих шалених пристрастей».

А я особисто після прочитання офіційно почала називати головного героя Левиком. Вибачте, назад дороги вже немає.

А тепер про організаційну частину

Я дуже вдячна всім, хто виконав свої завдання.

Хтось прочитав рівно необхідний мінімум, хтось пішов значно далі, хтось дочитував книги повністю, хтось писав величезні блоги, хтось залишав коментарі буквально по кожному розділу.

І саме це мені подобається в марафоні найбільше.

Ми приходимо сюди не для того, щоб механічно поставити галочку «прочитано», а щоб автор отримав живу реакцію читача.

Але є й неприємна частина, без якої підсумок буде нечесним.

Із 50 читацьких завдань два так і залишилися невиконаними.

Обидва належать Orishka Marisabelka:

— «У пошуках життя» Ромула Шерідана;
— «Особисте життя Джона R.» Дани Новак.

Я не знайшла ні блогів, ні відгуків, ні підтвердження виконання цих двох завдань.

Якщо я щось пропустила — будь ласка, напишіть у коментарях і дайте посилання, я все перевірю й виправлю.

Якщо ж завдання справді не виконані, то це вже той момент, який я маю врахувати при допуску до наступних марафонів.

Бо взаємність працює тільки тоді, коли вона справді взаємна.

Коли автор віддає свою книгу на марафон, він має право розраховувати, що домовленість буде виконана так само, як він виконує її щодо інших.

І тепер головне питання: що робимо з ЛИСТОПАДОМ?

І тепер у мене питання до вас:

Чи проводимо «Прочитай мене» у листопаді?

Саме листопадовий марафон — не «колись потім», не грудневий, не після Нового року.

Якщо проводимо, я хочу трохи допиляти систему з урахуванням цього марафону: точніше відстежувати виконання, швидше збирати посилання на блоги й одразу бачити, хто вже закрив свої книги.

Тому напишіть у коментарях:

1 — Так, хочу листопадовий марафон і братиму участь.
2 — Так, марафон потрібен, але цього разу я просто спостерігатиму.
3 — Ні, дайте людям хоч місяць пожити 

І якщо маєте ідеї, що змінити в правилах, підборі книг чи самій організації — теж пишіть.

А поки хочу ще раз сказати величезне дякую всім, хто читав, коментував, писав відгуки, сперечався з персонажами, закохувався в них, хотів когось прибити табуреткою й знаходив нових авторів.

25 книг.
50 читацьких завдань.
48 виконаних.
23 книги, повністю закриті двома читачами.
І величезна купа живих реакцій.

Як на мене, вийшло дуже навіть непогано ❤️

Ну що?

Робимо листопад?