Вітаю, любі букнетівці! ❤️

Оновлення малюнка у ваших книжечках:

Чорт, горло стискає вмить, і образа на життя знову норовить вийти назовні.

Я роздратовано заплющую очі, лише на мить відводячи погляд від чоловіка, якого скоро за один його вигляд зненавиджу.

— У тебе щось сталося? — його нахабний тон моментально змінюється, щойно я витираю з повіки сльозу.

Нагадую собі, що обіцяла Маші не плакати. Навіть кисню хапаю побільше в легені. Але відповідь даю:

— Нічого, про що можна було б говорити вголос із незнайомими людьми.

— Це не проблема. Можемо познайомитися.

Я хмикаю, майже всміхаючись. А як же... З такими, як він, тільки й знайомитися...

— Сядемо? — вказує рукою на лавку, на якій сиділи вчора.

Стріляю поглядом на нього, вперше роздивляючись обличчя, а не дивлячись як на невдаху. Був би красенем, якби поголився, а так... Темно-сірі очі лише допитуються про мій стан.

— Можемо сісти, — для чогось погоджуюсь і приречено роблю крок до лавки.

Розділ тут❤️

Книга тут

Обіймаю кожного і кожну! 

Тихої мирної нічки вам, українці! ❤️