Гра на почутті провини

Побачила у багатьох авторів трендову штуку: "Перетворити книгу на гру". І зробила собі таку) У мене є мрія, таки відчути досвід себе в якості сценаристки візуальних новел якраз формату гри і не можу упустити шанс подивитись на те, як би виглядала "Зруйнована Гордість" у таких умовах: 

ЗРУЙНОВАНА ГОРДІСТЬ

УРИВОК (додайте книгу в бібліотеку, щоб не пропустити оновлення)

“Вона теж не спала.

Прийшла до Джима бліда, скуйовджена. Накинула на нічну сукню тонку верхню, по лівій стороні неакуратно розшиту прозорими та жовтими камінцями. Вони складали якийсь хаотичний вузький малюнок: завитки, як у морських черепашок; і квіти, як на вересовому полі.

Він затримав погляд на її тілі, намагаючись зрозуміти, що ж тут намагався зобразити майстер, але почув суворий оклик:

— Джиме!

Юнак тут же моргнув і підняв очі, знову витріщившись на обличчя панночки.

— Ви маєте гарний вигляд, — пробелькотів він, намагаючись загладити свою випадкову провину — не можна було так наполегливо розглядати дівчину.

Вона фиркнула і простягнула йому зім'ятого аркуша, який містився в неї в кулаці:
— Переверни. — Звеліла Шарлотта, коли побачила, що юнак почав читати "офіційну частину".

Він смиренно підкорився, і очі його ставали все ширшими з кожною наступною стрічкою послання.”

__________________

112 РОЗДІЛ • 113 РОЗДІЛ
__________________

ПИСЬМЕННИЦЯ: ОЛЬХА ЕЛДЕР
__________________

Читати: ПРОЛОГ | 105 РОЗДІЛ

Телеграм-канал “Вільхова садиба”

✨️✨️✨️

І хочу нагадати, що книга стала учасницею колекції "Чорні Первоцвіти"