Твоє тіло належить мені. Але цього замало

Норман хоче більше...

ЗРУЙНОВАНА ГОРДІСТЬ

УРИВОК

“Норман гладив Джима великим пальцем по кадику, що нервово смикався. Він наблизився і слухав нерівне дихання, вдивляючись у тремтячі очі юнака:

— Чому я так сильно хочу розірвати тобі горлянку? — У злому шепоті чулися надривні нотки. Лють і безпорадність, змішуючись у холодному повітрі, проникали в вуха Джима, лоскочучи кожну волосинку. — Хочу висушити тебе до кісток. А потім змішати твою кров із отрутою. — Норман натиснув на шию. Джиму забракло повітря. Він розкрив рота, але не зміг видавити й звуку. — І пустити цю чорну гниль собі по венам. Ти — це я. — Прохрипів Норман, натискаючи трохи дужче. — Твоє тіло належить мені. Твоє життя. Але цього замало. — Він замовк і до болю зціпив щелепи. Змусивши себе прибрати руку з шиї юнака, містер ван дер Кім ледь чутно застогнав від пекучого болю, що роздирав його грудну клітку. — Твої думки. Твоє серце. Твоя душа. Усе це має належати мені.”

__________________

74 РОЗДІЛ • 75 РОЗДІЛ
__________________

ПИСЬМЕННИЦЯ: ОЛЬХА ЕЛДЕР
__________________

Читати: ПРОЛОГ | 73 РОЗДІЛ

Телеграм-канал “Вільхова садиба”

✨️✨️✨️

І хочу нагадати, що книга стала учасницею колекції "Чорні Первоцвіти"