Новий розділ розповість про коротке знайомство Калісси із принцом Дейланом, а також занурить нас трохи більше у сумніви Сафріни, щодо власних стосунків.

 Королівський бал проходив у залі, що вражала своєю розкішшю. Прозорий дах відкривав гостям вид чарівної повні і всипаного зорями неба. Смарагдові портьєри були підібрані срібними мотузками із китицями. Люди, вбрані у витончені вечірні образи аж сяяли своєю красою. Їх маски були прикрашені пір’ям, дорогоцінним камінням та квітами. Кожна була унікальною і не схожою на іншу. Сафріна відчула себе простачкою з-поміж дорого одягнутих гостей балу. Її Величність, королева Тайніра була вродливою молодою жінкою. Її чорне волосся було підбране у розкішну зачіску, між пасмами сяяли срібні нитки. Її шию вкривало дорогоцінне сапфірове кольє, що закінчувалось аж на корсеті, перетворюючись на майже невидимі нитки, всіяні діамантами. Через це чорна сукня королеви нагадувала зоряне небо, що дивовижно перегукувалось із видивом відкритого неба на прозорій стелі.

Королева мала маску, що охоплювала майже все її обличчя, лишаючи відкритими пухкі губи, що злегка мерехтіли у сяйві свічок. Вона вітала гостей, щиро посміхаючись. Сафріна замилувалась нею, розуміючи, що прагне стати такою ж розкішною і шанованою, як вона.

– Але твої дії матимуть наслідки. Ти – накличеш біду.

– Чому ти повторюєш це? – питала Сафріна у матері.

–  У темнішу з ночей як весь світ завмира,
Народяться двоє – як сяйво й пітьма.
Одна – як світанок, що серце зігріє,
Любов’ю торкнеться – майбутнє відкриє.
А інша – у хаосі буде блукати,
Помилки, як тінь будуть душу з'їдати.
Вона згасить сяйво і не змигне.
Оману посіє – її і пожне,
Та скільки біди не накличе вона –
Богиня колись і її покара! – декламувала Захара.

– То ти мене ненавидиш через чиїсь тупі вірші?

– Це не просто вірші. Найтемніша ніч трапляється всього раз на тисячу років. У минулу таку ніч у Зоряній Варті не народилось жодне дитя. Та, коли з’явились ви…Я зрозуміла, що цей вірш про вас.

– О, то ти одразу вирішила, кого з нас любитимеш?

– Я люблю вас обох.

– Пробач, та я була там. Тож, ні.  

– Направду, тут все дещо складніше. Все ж годинник працює не лише завдяки механізму, а й з допомогою магії. Тож тут… – вона простягнула руку, – Ви дозволите?

Дейлан зачудовано вклав у руку Калісси ключ.

– Тут потрібно підкрутити, цю спіраль потягнути…Ой! А цю шестерню Ви встановили іншим боком!

Дейлан стукнув себе по лобі.

– А я так сподівався справити на всіх враження…

– Думаю, Вам вдалося. Гостей, певно досі турбує дзвін у вухах.

Дейлан пирхнув зі сміху. Калісса щось підкрутила і зачинила панель. Годинник знову пішов. За кілька хвилин пробило дванадцять ударів і залу заполонили магічні видива: пари, що танцювали у повітрі, зорі і галактики, що пурхали між гостей, напої набували дивовижних кольорів: від пурпурових, до глибоких синіх. У залу вдихнули магію і гості захопливо зітхнули.

 – Вітаю, міледі, Ви врятували вечір! – захопливо мовив Дейлан.

– Ну, Ви теж мені допомогли.

– Я винен Вам танець.

– Що ж, гаразд, – всміхнулась Калісса.

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️