Добрий день. Сьогодні я до вас зі шматочком скла та книгою “Ейлінг”. 

Цитата:

— Я втомилась, — зірвалося з моїх губ, перш ніж забракло подиху і я спазматично вдихнула знову повітря. Щось всередині обірвалося і я спробувала тримати очі розплющеними, щоб не пропустити жодної секунди. — Жахливо втомилась…

— …будь-ласка, Лін, — прошепотів він, безперестанку проводячи пальцями по моїх щоках. — Я… люблю тебе, Лін… Будь-ласка. Потерпи ще трохи.  Зараз принесуть ліки й тобі стане краще. Я триматиму тебе за руку весь цей час і ніколи не залишу тебе. Чуєш? Я завжди буду поруч з тобою. Що б не сталося. Просто продовжуй дихати. 

Це було так жорстоко… Я напевно б пів життя віддала за ці слова колись. Але зараз… у мене не було на це жодних сил. Та й життя цього не було. Напевно, так виглядав біль. Елайв був єдиною людиною в цьому світі, яка змушувала мене відчувати його навіть тоді, коли я не могла цього робити. Жорстокіше було б лише якби він поцілував мене зараз. Тоді б я точно померла… якби це вже не відбувалося.  

— …поцілуй мене, — промовила настільки чітко, наскільки могла. А потім додала подумки — “щоб я могла зникнути ні про що не шкодуючи”. 

А також забігайте до інших скляних історій:

“Помста для Роуз”

“Спи під моїми губами”

“Закохана”

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб