Уривочок))

Уривочок, після 7 розділу, в якому наш любий Зміюка-Вільяс, пропонує тільки три запитання. І от вам, те що було наступного ранку. 

Уривок:

"Ранок.
Сонце — десь там.
Пташки? Які пташки? Ми в кам’яній коробці.

А я…
я в режимі “буркотіння без зупинки”.

— Та ну серйозно…
СЕРЙОЗНО?!
Дали три питання —
і перші два, бляха, це "ти серйозно?" і "шо?"…
ХТО ТАК РОБИТЬ?!
НІ, ХТО ТАК ВЛІТАЄ В ІСТОРІЮ?

Ковдра ще на голові.
Ніс стирчить — бо дихати треба.
І звідти долинає мій хрипкий монолог:

— І от стою я, сам, дурний,
а він — посміхається,
типу: “ой, який ти чудовий експонат для експерименту!”
Та я експонат, ага, в музеї ідіотизму, борт номер 1.

І тут:
ЛЯСЬ.
По голові.

— Ай!

Я вискочив з ковдри, як з палаючого дому.
Очі круглі, волосся в різні боки,
вираз обличчя:

“Хто посмів доторкнутись до мого епічного страждання?!”

Переді мною стоїть Борт.
Зі своїм вічним “ти реально дурник” виразом.

— Що тобі треба?!
Я…
Я помираю.
Морально.

Він підняв брову:

— Як там балачка з Вільясом?

*О.
О, братчику.
Ти сам підписав собі вирок.
Бо ця фраза — ключ до “Монологу Розчарування Фріла: Драма в 17 репліках”.

— Ооооооооо Борт…
ти не розумієш…
Він дав мені ТРИ.
ТР-И!
І я думав — “О! Вперше в житті шанс!”
І що?
Я просрав два, навіть не встигши ввімкнути мозок!
І третє…
ТРЕТЄ!!!
Я ж наче зловив момент істини!
А він…

вдих
видих

— …просто звалив.
Звалив, як бог, який пообіцяв чудо і пішов на обід.
А Кай?!
Кай вліз, як тінь від дверей, які закривають в’язницю!
І вони пішли!
Разом!
Щасливі!"

А от що буде далі, дізнаєтеся в 8 розділі)) 

А, і ще: В мене тепер є телеграм-канал, приєднуйтеся, будь ласка!

http://t.me/filll2025

Буду радий вас побачити!