Кінець??? Чи початок??? А як у Вас це було?..

Чи знайоме вам відчуття, коли здається, що це — фінал? Глухий кут, за яким лише темрява. А потім — бах! — і з’ясовується, що це був не кінець, а лише гучний старт чогось неймовірного, про що ви навіть мріяти не наважувалися.

Нещодавно я пройшла через це сама. Були моменти, коли здавалося: все, крапка. Але зараз я щиро дякую Долі за те «дно». Бо саме від нього мені вдалося відштовхнутися, щоб нарешті випливти до світла. Іноді ми так сильно чіпляємося за важкі, виснажливі речі, що не можемо відпустити їх самостійно. І тоді втручається життя — різко, боляче, але рятівно.

Тепер, коли шторм позаду, прийшло Натхнення. Воно принесло мені вірш, який став дзеркалом мого переродження. Ділюся ним із вами нижче і з нетерпінням почитаю Ваші історії ....

Світло, яке народжується в темряві

Так, я знаю — тобі важко:

Метушишся, злишся ти…

Не виходить, тобі тяжко,

і боїшся темряви…

Хтось сміється над тобою,

за спиною говорить…

Ти не віриш, що з собою

можеш мирно, ладно жить…

Світ здається метушнею,

день втрачає сенс життя…

Не погодишся зі мною —

і підеш у забуття…

Хтось ламати намагався

і вже майже то зробив,

ти не слухав, не вагався —

тільки очі опустив…

Потім руки опустились,

ти нічого не довів.

Їх же більше — що ти зробиш?

Ти один, і ти згорів…

Ні, не правда — це початок,

це тунель до каяття…

Це дзвіночки, що десь близько

щось чекає набуття…

Коли важко, сил немає

і здається, що програв —

Всесвіт двері відчиняє

і дарує другий шанс!!!

Ні, не треба тобі злитись,

сльози теж не вихід тут.

Сум облиш, образ позбутись —

ти відкриєш новий путь…

Все, що довго нас ламає

і так хоче знищить вмить, —

силу духу здобуває

і долає лють і гнів…
 

29.01.2026

Бібік Ірина