Триста років не писала блоги. Може, уже й розівчилася, але справа така, треба надолужувати, адже в 'Тіні та Полум'я' справа доходить до повернення до Калфи та, відповідно, кульмінації (якщо мене не понесе в лірику та знову згадування-страшного-минулого-яке-хочеться-забути). Клі намагається звикнутися з Тесеєм, Тесей намагається виправитися та стерті минулі майже-помилки. Може, те, що він зробив, було во благо?
Ноги заплуталися в ковдрі. Я хотіла злізти, хотіла торкнутися пальцями, колінами, душею холодної підлоги, але Тесей та ковдра тримали мене, наче крючкуваті гілки сухих дерев. Зелені очі любили мене, зелені очі тримали мене, зелені очі нагадували про Таласа, якого я любила та люблю. Але ці спогади душать мене непролитими сльозами.
Він ухопив мене та міцно притис до себе, що вирватися тепер було неможливо. Я чула його гучне дихання, умирала біля нього, а він притискав, притискав, ніби я могла зістрибнути в безодню. Ніби ми граємося в ту дитячу гру, де зійти з місця значило утопитися в бурхливій весняній річці, що несла вперед до моря крижинки. Отак ліжко було тим острівцем безпеки. Отак було біля Таласа. Так було біля Тесея.
Люди змінюються, Екліпсо. Вони стають інакшими, а іноді — безжально ламаються. З хрускотом та болем. Вони не гірші. Вони — інакші.
Ну а поки Клі та Тесей будуть намагатися не зійти з розуму, хочу (прямо дуже-дуже) запросити до авторок, які мене так само дуже-дуже надихають.
Юля Богута та її Відьми — це запас терпіння, гумору та пригод на цілий день. Не раджу читати з чайком, бо захлинетесь від сміху. Не дуже любила історії гумористичні, але Юля вернула мені цю любов ну і трошки сонечка на душу, бо її герої — бусінки ще ті!
Інша Юля (я її кличу Королевою скла, бо тільки вона може змусити читати скло-скло-скло й бажати ще-е-е-е) зараз перемкнулася теж на гумор і лупить усіх милицями шукає пару статному Божинському. Ну шо поробиш, якщо його пара — диво на пеніборді.
Анні — бджілка! Я не встигаю читати так швидко, як вона пише, але її твори — насолода, гарне поєднання трагічності та ніжності, любові та ненависті, трепетності та жорстокості. Не закохатися у її Марка і *зітхаю та визнаю* Грега — impossible.
Лара та її фентезі історія про Ліару та Рея — одне з найкращих фентезі, яке я читала (і не тому, що я люблю всі її історії, але агресивно їх всі рекомендую). Рей з Ліарою пережили стільки пригод, що мені здається, їм треба річна відпустка тільки вдвох.
Ната та її Відьма та Декан міцно прив'язали мене до себе переплетіннями минулого та теперішнього, міфологіями та тюльпанами! ну ще неможливо протистояти булочці ван Раппарду, але я вам того не казала.
Й історія Інни — історія, яку я тільки почала читати, але мені дуже хочеться одній панянці настукати по голові, щоб роззула очі та побачила справжнє кохання.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЄє, побігла читати)) Дякую за згадочку та чудове звання, тепер коли мені сумно, я завжди згадую, що я Королева Скла, і мені стає легше))) І взагалі ти так класно усіх описала))
Юлія Міхаліна, оце так, Юлю, диви, згадуєш, що ти можеш повбивати героїв, і тобі стає легше, дивина)) я старалася підібрати щось коротеньке про всіх вас)
Намагалася читати про твоїх героїв)), розумієш чому, щоб без спойлерів, але мабуть так вже не вийде)))))
Бо я прмітила, що я вже як писала комент переплутала Тесея з Таласом, хоча до Таласа я ще не дочитала))) певно десь бачила його завдяки спойлерам і так вийшло))))
Дякую за згадку ❤ там мабуть теж не вийде прочитати без спойлерів))
Selene Evance, Аее...буває)
Дуже хочеться вірити, що Клі і Тесей все здолають...
Булочки Ван Раппард розвеселив)))
Наталка Черешня, Стах старається як може)
Ну просто...! Тішусь, що прочитала проду вночі й Тесейчик мене потішив тим, що йому вдалось вціліти)))
Ти нас так чудово описала... Я таки ледь не захлинулась кавою)) Хоча від Юліного гумору то так, теж ризик, тому й не п'ю під час читання))
Не говори поки про "скло", бо Юля не втримається і засклить Музу разом зі Славком))
За бджілку дякую, але це лякає, бо ж тепер це виходить, що я часом і жалитись можу... А вони ж після того вмирають... Марк-Грег то окрема любов, дякую за такі почуття до них і підтримку останнього особливо))
Для мене теж Ларине фентезі змінило трохи моє уявлення про нього)) Як факт - надихнулась через неї на Дімеранта)))
Ната взагалі, як історично-культурний путівник)))) Особливо після Люка, а тепер ще й в Нідерландах, здається, з Деканом))) Шикарно))
О, ти уточнюй кому настукати))) Інні не треба, бо вона гарні історії пише, особливо до кави)))
Чудовий блог зранку))) Треба частіше їх писати))))
Анні Ксандр, та вціліє той Тесейчик, він ще Клі треба) як і Клі йому)
азза, я дуже-дуже-дуже щаслива, що тобі сподобалися мої слова!! Юля най скельце спиле в інші книжки, а Саньку мені з Божинським не треба оце) а ти бджілка в хорошому сенсі! жалитися ти, звісно, можеш, але всі ми в тому трошки бджілки) Натині книжки я обожнюю, думаю ще влітку дістатися до Люка) Інну стукати не будемо, вона хороша)
ой та, пробило мене на блог. картинка не вставилася, на жаль, але то лірика)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати