Чи можна повернути життя, яке ти втратив двічі?

Взагалі я не люблю троп амнезії. Особливо, якщо герої вже прошли достобіса випробувань і вкінці мають подолати ще й амнезію, і згадати, як боролися за своє кохання. Але я подумала, а що як амнезія це не лише про травматичну втрату. Що як це шанс прожити своє життя так. як ти мріяв у двадцять три. Що як жінка, яка тепер зветься твоє дружиною, незнайомка. Ти не можеш згадати, як і за що її покохав. І ще гірше, не можеш покохати її знову, бо вона тобі не подобається. Хіба не було б чесним розірвати такі стосунки? 

Думала я про це думала і вирішила дослідити цю тему в книзі. 

Вже опублікувала перший розділ.  «Дружина, яку я не пам’ятаю».

Після страшної аварії Даніель прокидається й дізнається, що з його пам’яті зникли десять років.

У двадцять три він мав усе: кохану балерину, місце в родинній імперії готелів і майбутнє, яке здавалося бездоганним.

Тепер готелями керує його брат. Поруч із Даніелем живе незнайома жінка зі шрамами, яка має чимало таємниць, і надто близька з його братом Марком.  

У їхньому домі є зброя, замкнені сейфи й речі, що пробуджують уривки чужої близькості. 

Даніель вагається, що з цього є спогадом, а що лише трактуванням. 

Можливо, його дружина й брат змовилися та забрали в нього все. Можливо, аварія не була випадковою. А можливо, найбільша зрада вже сталася — і зрадником був він сам.

Тепер Даніель хоче повернути життя, про яке мріяв у двадцять три: готелі, перше кохання, самого себе. Переписати власну історію так, ніби останніх десяти років ніколи не існувало.

Але чому колись змінилися його мрії, цінності й бажання? Чому він добровільно відмовився від усього заради жінки, на яку тепер не може дивитися без підозри?

І що, як Кара не стане чекати, поки він згадає, як її кохати?

Що, як вона просто піде — і залишить після себе лише порожнечу в його пам’яті?