Що не так з «пограємо в любов»?


Окрім назви, яку я вважаю геніальною в тому контексті, якому вона є. До речі, момент з поясненням назви книжки вже є — сьогоднішня прода у вашому розпорядженні.

Продовжую знайомити вас зі своєю творчістю. І традиційно вже — про "Пограємо в любов". 

Ніколи мій першочерговий план не сходиться з сюжетом, який потім ви бачите на сайті. Бо ті герої роблять шо хочуть і не взагалі мене не слухаються. Дякую Богові — відвів мене від викладання у школі. Я ладу героям у голові своїй не можу дати, а то ще й реальним людям!


Перейдемо до суті. Що не так з книжкою? І які сцени взагалі мали бути іншими. Історія майже закінчена, тут можуть прослизнути спойлери, але я намагатимусь без них.

Перше.

Самі головні герої мали бути не такими. Катерина взагалі мала не вміти працювати за професією і тут я хотіла показати, що не обов’язково університетський фах щось вирішує в житті. Але Катя в нас дівчина з характером і подачки (мої та Дем’яна) їй не потрібні. Тож вона сама впоралась з роботою.

Головний герой теж мав бути не таким гарним котиком. Він у голові моїй був не емпатичним, замкненим і холодним. А на сторінках книжки ну просто став «породистий куточок».

Друге.

Тут мав бути любовний трикутник. Катя ж у нас дівчина порядна, а ще й працювати пішла. Тож ані кому, ані чого не винна. Окрім себе. І я навіть її підводила до того, що її дитині потрібний нормальний батько… підводила-підводила і вирішила з Дем’яна зробити того нормального батька. Тут без спойлерів — я і сама не знаю, в чиєму розумінні головний герой — гарний батько.

Короче, не зайшов мені той трикутник. Хоча погодьтесь — якби Катя знайшла собі іншого чоловіка й залишилась би з ним, це б було не зовсім передбачувано. Але я поки вважаю себе феєчкою казок, а не королевою драми, тож хай буде так.

Третє.

В якийсь момент я подумала, шо можна вбита головну героїню. Тут всередині мене боролися два жанри — сучасна проза, де можна все, і любовний роман, де треба хепі-енд. І якби я надала перевагу першому, то повісила б батьківство виключно на Дем’яна. Але пам’ятаємо — я феєчка казок про кохання, хоч і приправлених сучасними проблемками.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Схоже, хворіти нормально я не вмію…
Любі мої, перш за все хочу щиро подякувати кожному з вас за підтримку, теплі слова та побажання швидкого одужання! ❤️ Я бачила всі ваші коментарі, читала кожен і навіть не уявляєте, наскільки мені приємна ваша турбота. Ви
Ми теж розуміємо собачу мову?
Як же добре знову повернутися додому! Шерхан скучив і зустрічає мене майже цуценячим вереском, а потім голосно гавкає, розповідаючи «новини». — Ну, годі, годі скаржитися! — заспокоюю чотирилапого друга. —
Він такий гарячий...
Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ “Не такий ти й святий” 18+ Кутик губ Кіліана піднявся, спокушаючи мене й забираючи останню клепку. Мабуть, із цим чоловіком інакше не можна. Принаймні я не зрозуміла б жодної
Нічні оновлення "Руденької" і квіти ✿ Коли фінал?
Що ж... Книга "Руда для масажиста" настільки захопила мене у полон , що логічним було б рухатися до фіналу. Чим я і займаюсь... Або не варто, і ви готові читати, скільки потрібно?)))) Пізніше розповім детальніше про те,
Трохи розповім про Новинку! ❤️
Всім привіт! ⁠♡⁠‿⁠♡⁠ Трохи розповім про НОВИНКУ для тих, хто до мене приєднався нещодавно.☺️ «Отруйна закоханість» — історія Микити та Даші. ВІН ВИРІШИВ, ЩО ВОНА СТАНЕ ЙОГО ДРУЖИНОЮ. Бурий
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше