Вітаю, любі букнетівці!❤️

Останній день передплати! Встигніть придбати!

—Зачиняю двері на всі замки. Та в душі назріває нова буря.

 

До кінця вечора ми ще готуємо сирники до чаю. А після дев’ятої я вкладаю Емі спати.

 

— Мамо, а ти мене відпустиш у школу? Як завжди?

 

— Чому ти це запитуєш?

 

— Боюся, що ти мене тепер узагалі нікуди від себе...

 

Вона не договорює, бо я заперечно хитаю головою.

 

— Просто тепер я особисто забиратиму тебе зі школи. Гаразд? Усі уроки відвідуватимеш, як і раніше. Ми купимо тобі новий телефон... — подумки додаю: «який ніхто не прослуховує», — ...і новий годинник. Я завжди знатиму, де ти.

 

— Я хочу, щоб Міра жила з нами. І завжди була поруч. З нею, як і з тобою, безпечно і надійно.

 

— Так і буде, моя маленька.

 

Цілую донечку в чоло. Довго гладжу по волоссю, аж поки вона не засинає.

 

А потім і сама йду в душ і лягаю в холодне ліжко. У голові спливають різні епізоди всього пережитого... і серед них — Влад.

Обіймаю!

Мирного неба, українці!❤️