А ви колись мріяли перетворити життя своїх колишніх на пекло? Щоб вони усвідомили, як саме їм пощастило з вами та приповзли на колінах, благаючи повернути стосунки, але ви б гордо сказали, що вже запізно!

Герої мого завершеного конкурсного оповідання займаються саме цим – беруться за замовлення та влаштовують «жертвам» настільки погані побачення, що ті тікають від них в жаху. Але по іронії долі під Новий рік їх націлили один на одного. Парочка про це, звісно, не знає.

Тож Іванка всіма силами намагається привабити «об’єкт», а Мирослав грає тупого зніженого мажора, що думає тільки про ліжко й розваги. Припинити стосунки вони не можуть, як би не хотілося, тому роблять все можливе, щоб це першим зробив інший.

Запрошую до оповідання та ділюся атмосферними цитатами!

***

- Впевнена, що мені личить сапфіровий колір? 

- Так.

- Ти що, сліпа? Він же робить мене блідим! Принеси ще раз ту кобальтову кофту. І знайди щось відтінку індиго.

- Зроби це сам.

- Щось не так? Ти ніби незадоволена.

- Славочко, любий, ми чотири години ходимо по торговому центру, але не зайшли ні в один жіночий магазин.

- А навіщо нам туди? Коли я кликав тебе за покупками, то мав на увазі, що нові речі потрібні саме мені.

***

- Це що?

- Салат.

- Тобто поки ти будеш пожирати шашлик з запеченою картоплею та овочами, я після дня на морозі маю жувати траву?!

- Ви ж, дівчата, тільки салати і їсте. Бачу, ти вражена тим, що я вгадав. В мене просто величезний досвід з жінками.

- Це недопустимо! Як ти посмів мені таке замовити?! Я ж обожнюю тварин!

- І що?

- Я не можу їх об’їдати! Зима, вже нічого не росте, для них і так їжі мало! Забирати останнє – то безвідповідально! Я так не вчиню! Давай поміняємося замовленнями.

- Тобто шашлик ти їсти зможеш, а зелень – ні?

- Нещасна свинка вже загинула. Я не дозволю, щоб ця жертва була марною!

P.s. Починаю працювати над продами «Забудь хай все мине», до ранку дві закину. Вибачаюсь за затримку, несподівано відмінився вихідний і часу не вистачило.