І ми знаємо чим все закінчеться...
Назаренко веде впевнено, але водночас дбайливо. Я почуваюся в його руках у цілковитій безпеці. Його пальці неквапливо погладжують мою спину, не дозволяючи собі нічого більшого. Але й від цих легких рухів я навіть через тканину
10.07.2026
12
Як не сумно, але сьогодні – завершення книги
Коли настав час обирати — народжувати людську дитину чи відкладати яйце та висиджувати драконятко, ми з Нараком, порадившись із нашими драконами, обрали другий варіант. І через сім місяців вагітності я знесла яйце.
Два
09.07.2026
22
Таки що в них спільного?
Повертаюся на кухню і скрикую від несподіванки, побачивши величезного сірого пса.
— Шерхане?
Почувши своє ім’я, пес обережно виляє хвостом, уважно роздивляючись мене.
— Можна! — командує Назаренко,
08.07.2026
4
І що з цим робити?
— Григорію, не треба… — кажу тихо, але Назаренко мене чує. Він відпускає Влада і встає, обтрушуючи сніг з одягу.
— Ей, братику! — Стас намагається привести Влада до тями та при цьому зло зиркає на Назаренка, але
07.07.2026
10
А ось і зустріч...
Влад і Вікторія? Дежавю якесь…
Мало Стуценку було того, що вони з братом повели у мене Лідію, тепер Влад і до Вікторії клинці підбиває? Думає, що безсмертний? Чи мізки в інший голові сконцентрувалися?
Доведеться цьому
06.07.2026
4
Це вже занадто!
Намагаюся мляво зобразити діяльність, але тут же отримую догану від старшої посудомийки:
— Не викаблучуйся! Працюй як слід, якщо не хочеш шмагання заробити. Думаєш, залізла в ліжко до принца і все — зірку з неба спіймала?
06.07.2026
5
Неочікувана зустріч...
— Не заблукала, тут всюди вказівники та мапи, — привітно усміхаюся чоловікові. — Вибираю, куди спрямувати свої стопи. Щось порадите?
— Я завжди вибираю ліворуч, — як би це не прозвучало, — розкотисто сміється
05.07.2026
14
Шоковані? Героїня теж!
— Здрастуй, тату, хочу тебе познайомити з Кірахою з Роду Графітових Драконів! Вона моя…
— Ні слова більше! — обриває мене батько. — Йдемо до мого кабінету.
Слідую за татом, продовжуючи тримати дружину
05.07.2026
10
Тир, три камери та собачий басейн?
Два з половиною роки тому
— Артуре, мені потрібен проєкт нового будинку. Ось, я тут накидав вимоги. Усе вже в тебе на пошті… — повідомляю другу, і той відкриває мій лист.
— Пристойний список…
Артур уважно
05.07.2026
12
Шлях додому
Дорога з Рівнинного Султанату до Тіарії є лише одна — через Прикордонні Гори. Вузький серпантин, що петляє над прірвою, висічений у скельних масивах. Цей шлях складний навіть для самотнього вершника, а у важкому екіпажі
04.07.2026
12
Я провтикала...
Та пропустила важливий кусь в книзі...
Виправляюсь!
Розділ 10
***
Сім років тому
Вставляю флешку-декодер у ноут, заходжу в даркнет і відкриваю форум. Я вже років дванадцять користуюся цією системою, і все давно відпрацьовано.
04.07.2026
4
Замовлення виконане?
Сім років тому
Розплющую очі й дивлюся навкруги. Здається, я в лікарні… Не дивно після такого удару.
Намагаюся поворушити руками й ногами. Боляче, але терпимо. Гіпсу на собі не бачу, а це вже добрий знак. У мене окрема
03.07.2026
8
Гарний подарунок?
Цікаво, що за подарунок, з яким не можна в готель? Артур мене заінтригував. Та й, в цілому, він має рацію. Ніяка баба того не варта…
Приводжу себе до ладу, і ми їдемо в особняк Георганова. Ледь заходимо в дім, назустріч
02.07.2026
7
Гг прогуляв ботаніку?
Карета зупиняється біля водойми, і я виходжу назовні, щоб розім’яти ноги. Раптово мене накриває снопом якоїсь трави з огидним запахом. Продираюся крізь бур’ян і бачу задоволене обличчя Нарака.
— Що це?? — показую
02.07.2026
10
Ох вже ті чоловіки...
І це все? Тільки коротке «Пробач…»?
А в принципі, що я хотіла? У нас із Назаренком нічого немає. Та й бути не може. Ми різного польоту птахи. І те, що він був зі мною відвертим і розповів про зраду дружини та про
01.07.2026
6
Трохи сумного...
Виходимо на подвір’я. Белгард уже стоїть біля екіпажа. І не один. Проводжати нас прийшла і Белара з дітьми, і Марата.
Обіймаю всіх по черзі. І навіть син Белгарда — неймовірно гордий Гарран — дозволив притиснути
01.07.2026
16
Гарна?
Ми приземляємося в палаці, і Белгард особисто зустрічає нас.
— Покажи свою драконицю! — просить друг, і я обертаюся. Розправляю крила і плескаю ними (хоч цьому я навчилася!), викликаючи металевий дзвін луски.
— Красуня!
30.06.2026
17
Та як тут не ревнувати...
Спускаюся на вечерю разом із Діаною. Дідько! Я і забула, що сьогодні в Георганова гості. А сама ж передавала повідомлення від Назаренка економці! Плюс чотири персони на вечері.
Роззява. Я була впевнена, що вони всі — чоловіки,
30.06.2026
7