Мій погляд приковує тендітна фігура, що стоїть посеред кабінету, і на секунду мені здається, що це марення. Вівіан? Мій вовк миттєво на неї реагує, вимагаючи негайно підкорити, поставити мітку й ніколи більше не відпускати.

Різко подаюся вперед, концентруючи всю свою волю та змушуючи звіра заспокоїтися. Але тут же пускаю в хід заклик — непереборну владу Альфи над чужим розумом. Змушую дівчину поглянути мені в очі й подумки наказую викласти таємний план Свана. Її зіниці розширюються, погляд на мить скляніє, ЇЇ опір починає танути під моїм натиском, і вона вже відкриває рот, готова видати себе з потрохами… 

Але в цю саму хвилину важкі двері відчиняються.

— Лорде Макензі, я виконав ваше доручення! — лунає задиханий голос Стівена, який влітає в кабінет, як вихор, грубо перериваючи мій вплив.

Судомно видихаю, скидаючи марення та відступаючи на крок, а Вівіан перелякано здригається, приходячи до тями, кладе мені на стіл теку з паперами й вибігає з кабінету, дивом уникнувши викриття. 

Намагаюся зрозуміти, що зі мною відбувається в присутності міс Ґрат. Це не схоже ні на що, що я відчував досі… І з цим треба щось робити!