Частина 14: Втілення помсти!

*Новий світ. День 10. Ранок*

Після прогулянки з Емілем, Яшма повернулася до трактиру. Коли Айвін, який весь цей час працював за двох, побачив дівчину, то миттю покинув усі свої справи і кинувся до неї. Йому не хотілося привселюдно вибачатися та пояснювати, що пані Лів — збоченка та нахабна дівка, а не чемна аристократка з манерами та етикетом. 

— Яш, — тихо промовив Айвін, наблизившись до дівчини. — Я прошу, дай мені тобі усе пояснити, це не те, що ти подумала! 

— Так, ходімо! — з легкістю погодилася Яшма і, взявши хлопця за руку, повела його до кімнати, в якій він жив. 

Юнак, спантеличений такою поведінкою, вже почав радіти, думаючи, що зможе відновити стосунки з дівчиною. Втім, коли Яшма зачинила двері, її погляд змінився. Не чекаючи, поки Айвін розкриє рота, дівчина заїхала йому коліном у пах і той, скрутившись від нестерпного болю, тихо пискнув: "За що?". 

— Слухай мене сюди, жалюгідний слимак, — ледь тримаючи гнів, процідила крізь зуби Яшма. — Я не хочу тебе знати, я не хочу тебе чути, я не хочу навіть бути з тобою в одному місці! Ти достатньо заливав мені вуха своїми піснями про чесність, вірність та іншу маячню! 

— Але, Яш... — спробував сказати хлопець, за що миттєво отримав кулаком в обличчя. Заваливши його на ліжко, Яшма нависла над парубком, наче хижий птах над здобиччю.

— Замовкни і слухай! — шипіла дівчина. — Не говори зі мною, не дивись на мене, навіть не стій поруч! Я була дурепою, коли повірила тобі, думала, що нарешті знайшла гарного й чемного хлопця, вже навіть подекуди мріяла, що стану тобі гарною дружиною. А ти, свиното, такий самий підступний огидний слимак, як і усі інші! Нічим ти не кращий, ще й навіть гірший! Інші просто полишали мене, а ти ще й зрадив! 

Задовольняючи власне бажання, Яшма ще кілька разів вдарила хлопця. Лише після цього вона змогла трохи заспокоїтися і втамувати той гнів, який в ній накопичився за весь цей час. Обтрушуючи кулак, дівчина вийшла, залишивши побитого хлопця в кімнаті. 

Якийсь час Айвін ще пролежав на ліжку. Біль був нестерпним — дівчина била з усієї сили, що була в її тендітному тілі. Для парубка, що ніколи не відрізнявся великими м'язами та значною вагою — удари були доволі помітними, а удар в пах — відчувався наче смертельний. 

Відлуння цього удару було усюди: в голові, в ногах, в руках — у шлунку навіть усе тремтіло від наслідків. Юнак намагався усіма силами приборкати ці почуття, взяти їх під контроль та вийти назад до зали. Але це вдалося зробити не так скоро, як того бажав хлопець. 

*Новий світ. День 10. Обід*

— Привіт! — люб'язно та ласкаво промовила Яшма, відкриваючи двері до крамнички Хельги. 

До обіду було не так вже й багато часу, тож Яшма бажала поквапитися, аби план Еміля спрацював. Усе потрібно було зробити швидко, але дівчина також розуміла, що якщо вона буде квапитися — все піде шкереберть. 

— А, це ти... — розчаровано промовила Лайла, кинувши лінивий погляд на Яшму.

— Слухай, пробач, що так усе вийшло, — з порогу вибачилася Яшма. 

— Ага, — сказала дівчина, аби тільки швидше закінчити розмову з Яшмою. — Що ти прийшла купити, давай швидше, бо скоро батьки прийдуть, а я маю приготувати їм обід. 

— Так-так, звичайно! — погодилася Яшма. — Насправді, я нічого не хотіла купувати, але я зайшла поділитися з тобою новинами. 

— Мені не цікаві новини, — миттєво відрізала Лайла і, вийшовши з-за прилавка, пішла на кухню готувати обід. 

— Стривай! — вхопила її руку дівчина. — Це... Стосується Айвіна та пані Лів, тобі ж подобався Айвін? — прямо запитала Яшма і, дивлячись у очі Лайли, вловила в них той самий вогник, який був потрібен їй. 

*Колись*

— Ну ось, Яшмо, це — моя кімната! Поки що ти будеш жити тут, я попрошу покоївок принести тобі ліжко. 

Яшма, яку нещодавно викупили з борделю, вперше покинула рідне місто. Вона ніколи не була у таких маєтках, хоча і обслуговувала різних багатіїв. Дівчина не могла повірити, що таку велику кімнату виділили не під обідню залу, не під майстерню, сховище чи загальну спальню для покоївок — ця величезна кімната слугувала лише для однієї пані Лів. 

— Ну, — знизала плечима пані Лів, — сподіваюся, що тобі подобається. Зрештою, поки що інших варіантів в мене немає для тебе.

— Кімната неймовірна... Ми з дівчатами спали разом у кімнатці, що була втричі менша за цю... Та й оздоблена вона не так гарно... А тут... Наче королівський палац! — крутила головою Яшма. 

— Не палац, звичайно, але так, брат віддав мені чи не найбільшу кімнату, — також окинула поглядом приміщення жінка. — О, до речі, хочеш покажу майстерню? 

— Майстерню? — перепитала Яшма і повернула голову — ну точнісінько як цуценя, що чимось зацікавилося. 

Пані Лів лише кивнула і пішла у сусідню кімнату. Коли ж туди зайшла і Яшма — подиву дівчини не було кінця. Ще одна, трохи менша за першу, але також велика кімната. І уся вона була забита картинами, порожніми полотнами, а також шафами з фарбами та компонентами для фарб. У центрі стояв мольберт, на якому трималося полотнище.