Частина 13: План помсти!

*Новий світ. День 10. Ранок*

Прокинувся Айвін з важкою головою. Вчора вночі, коли він прийшов до трактиру, Яшми він не застав. Як сказав Ларс, дівчина заходила до трактиру, та лише для того, щоб сказати, що піде на прогулянку. 

Її дідусь, як і сам Айвін, не розуміли, куди та з ким вона пішла, та шукати її не було сенсу. А під ранок, поки хлопець ще спав, дівчина знову пішла з трактиру. Юнак, який бажав просто поговорити та хоча б спробувати усе пояснити, не міг цього зробити. Адже, через відсутність Яшми, допомагати в трактирі мусив саме він. 

Зрештою, йому за це давали житло, їжу та навіть якісь гроші. Дід Ларс був надзвичайно доброю людиною і, бачачи, як його названа онучка полюбляє парубка, хотів також зробити так, щоб Айвіну було гарно в трактирі. 

Не поснідавши, хлопець одразу приступив до роботи, адже сьогодні, прямо зранку, до села завітало одразу декілька нових мандрівників. Разом з вже наявними гостями — роботи в трактирі вистачало! 

*Тим часом*

— Отже я маю просто забалакати Лайлу сьогодні? — запитала Яшма. 

Вона, разом з Емілем та Гуннаром, гуляла околицями села. Хлопці вигадали якийсь план, який, судячи з їхніх слів, мав на меті помсту. Дівчині справді було дуже гидко від того, що Айвін зрадив їй, а тому на легку помсту, що також би спричинила йому деякі труднощі — вона була готова піти. 

Втім, Еміль досі не розкрив їй усіх деталей, тож Яшма ще навіть не здогадувалася про план хлопця. Проте вона вірила, що хлопець її кохає і зробить усе для її втіхи. Розуму та хитрості в Еміля було хоч відбавляй, тож дівчина не переймалася через те, що його план спрацює.

— Так, сонечко моє, — посміхнувся син старости. — Тобі треба просто відволікти Лайлу, пройтися з нею, погуляти трошки. Будь-який привід вигадай, мені потрібно трохи часу в крамниці! Зробимо це до обіду! 

— А навіщо тобі в крамницю? — запитала Яшма, що вже трохи здогадувалася про план Еміля. — Не кажи, що ти хочеш красти! 

Голос дівчини змінився. Вона не була вже такою впевненою, адже ідея красти, та ще й у Хельги, їй зовсім не подобалася. Дівчина і без того відчувала деяку провину перед подругою, адже родина Хельги намагалася побудувати певні стосунки та взаємини з Емілем та його батьком. А вона усе це зруйнувала, коли віддалася йому прямісінько на очах Лайли. Хоч донька Хельги ніколи не була близькою подругою Яшми, втім остання все одно співчувала їй, розуміючи свій вчинок. 

— Я проти! Та й крадіїв карають у нас жорстоко! Хочеш, щоб тобі відрубали руку? — промовила Яшма. 

— Ой, та за якусь дерев'яну ложку чи мотузку — не відрубають! — легко кинув Гуннар, бажаючи підтримати друга. 

— От-от! — кивнув Еміль. — Повір мені, усе буде в найліпшому вигляді! Та й знову ж таки, ми не можемо помститися тій повії, пані Лів — її брат, як би ми не ставилися до його родини, людина — занадто впливова. В нас немає шансів проти аристократів. Та от сирітка Айвін, що не тримає "своє" у штанях, мусить засвоїти, що буває, коли ображають таких чарівних жінок! 

З цими словами, син старости легко плеснув Яшму по сідницях. Дівчині, звичайно, було приємно, але її все ще не відпускала думка про те, що хлопець збирається красти, а вона стає співучасником цієї крадіжки. 

— Ні, — знайшла все-таки сили Яшма. — Я не хочу в такий спосіб мститися! Вигадай щось... менш руйнівне! 

— Ну... — невпевнено промовив Еміль. — Якщо вже ти так бажаєш — добре! — знизав плечима він. — Втім, я не знаю поки що, чим ще можна скористатися у цій ситуації... 

Яшма нічого не відповіла. Вона раділа, що змогла змусити Еміля передумати. Не тільки тому, що крадіжка — це погано. Чи тому, що Хельга — і без того вже достатньо постраждала від її дій. Ні. Яшма ще хвилювалася про те, що якщо їхній план розкриють, то дістанеться їм усім трьом! Пан Хромар — людина справедлива. Але якщо хтось чинить зло чи несправедливість на його землі — покарання від нього буде суворе, навіть дуже. 

Прогулянка була недовгою: як би Яшма не злилася на Айвіна, але вона не може дозволити собі довгого відпочинку, адже вона мусить допомагати бабусі та дідусю. Астрід та Ларс нічого не зробили їй, навпаки, вони були завжди добрими до неї і ставилися до неї, як до онучки — тож тепер дівчина бажала допомагати, відплачуючи за добро. 

Але, вже на зворотному шляху, молодь пересіклася з Хельгою. Жінка, тримаючи невеликий кошик в руках, поверталася додому, коли побачила Яшму та інших. Зустрівшись поглядами, Яшма не витримала і першою почала розмову. 

— Хельго, — промовила вона. — Слухай, мені шкода, що...

— Ні, — різко обрубила жінка. — Закрий свого поганого рота, Яшмо! — Хельга була надзвичайно грубою, а її тон тільки підкреслював ворожість. — Я зрозуміла тебе, коли ти прибрала до рук Айвіна. Лайлі він також подобався, але коли ти сказала про потенційний шлюб — ми відступили. Ми з Калебом намагалися встановити добрі стосунки з Емілем та Якобом. Як виявилося, це також було не в планах, але і тут ти усе зіпсувала, ще й, нічого не цураючись, кохалася з ним, — кивнула Хельга на хлопця, — поки моя донька безпорадно дивилася на це. 

— Хельго, пробач... — знову спробувала Яшма, та й цього разу їй не дали слова.