Інтрига номер 32. Шрами кохання.

   За вікном  світало.  Ішов дрібний дощ навпіл із першим мокрим снігом. Атмосфера дихала сирістю й холодною похмурістю осіннього ранку.

Тетяна сиділа в салоні таксі, затиснута між нічним заціпенінням і реальністю. Алкоголь настільки паралізував її пам'ять, що вона майже нічого не пам'ятала  з того, що сталося. Проте в міру того, як машина наближалася до пункту призначення, густий туман у її голові почав потроху розсіюватися. До Тетяни повільно поверталася здатність мислити — свідомість прояснилася, і вона врешті чітко зорієнтувалася, де саме зараз перебуває. 

Дівчина  попросила водія загальмувати. Вона не стала пояснювати йому складну дорогу у двори й не захотіла чекати, поки автомобіль здійснить розворот. Їй було простіше вийти тут, на правій стороні широкого проспекту.

Залишивши теплий салон, вона пошкандибала в бік дому на ліву сторону.

Коли двері квартири нарешті зачинилися за її спиною, вона відчула повне фізичне безсилля й розбитість. Тетяна розуміла, що їй необхідно збиратися на заняття в університет, але її теперішній жахливий стан просто не залишав їй жодного шансу кудись іти.

   Оскільки Тетяна завжди була надзвичайно  відповідальною, внутрішній обов'язок пересилив фізичну слабкість. Пропустивши першу пару, вона все ж таки знайшла в собі сили діяти. Зібравши волю в кулак, дівчина зуміла змусити себе піднятися, помитися та одягнутися. Навіть у такому жахливому стані вона переборола себе і поїхала в університет на другу пару.

Коли вона дісталася до навчального закладу, дія алкоголю майже повністю минула — сп'яніння зникло, і Тетяна практично прийшла до тями. Ніхто навколо не помітив, що ще кілька годин тому вона була нетверезою. Проте її поява все одно прикувала до себе загальну увагу через дивний вигляд її обличчя.

Ніжна шкіра на щоках, підборідді та шиї була сильно роздратована й палала суцільним багровим вогнем. Верхній шар епідермісу був здертий до дрібних капілярних крововиливів, шкіра набрякла, вкрилася дрібними  саднами та шорсткими червоними плямами, які чітко проступали.

Ці сліди миттєво стали центром загального інтересу. Тетяна перетворилася на справжнє видовище. Справа була в тому, що їй навіть не дійшло до голови якось припудрити ці плями чи скористатися тональним кремом, щоб прикрити пошкодження. Коли вона поспіхом виходила з дому, то взагалі про це не подумала. У неї просто не було подібного життєвого досвіду, вона ніколи раніше не опинялася в таких ситуаціях і навіть не уявляла, що подібні сліди можуть бути настільки помітними для сторонніх очей. До того ж, залишковий вплив алкоголю все ще притупляв її пильність — вона банально не відчувала масштабу катастрофи й не розуміла, що це видовище треба було хоча б замаскувати, а ще краще — взагалі не приходити в університет цього дня.

У результаті її поява викликала у всіх легкий шок. Тетяна ніколи раніше не з’являлася на людях у такому вигляді, тому навколо неї миттєво знялася хвиля живого заінтригованого шепотіння. Куди б вона не йшла, на неї озиралися абсолютно всі. Одногрупники перезиралися, перешіптувалися  й зацікавлено хіхікали по кутках.  Жоден студент не міг пройти повз, не затримавши погляд на її обличчі. Це було те саме природне зацікавлення, коли кожному присутньому без зайвих слів ставало очевидно: у житті правильної дівчини сталося щось дуже бурхливе. 

   Серед цього суцільного шепотіння знайшлася та, хто не став приховувати свого інтересу. Це була Юля — дівчина надзвичайно безпосередня, пряма і позбавлена будь-якої ніяковості. Побачивши Тетяну, вона не побоялася відокремитися від гурту студентів і рішуче попрямувала прямо до неї. На її обличчі грала легка й виразна іронічна усмішка. І ця посмішка видавала її з головою — Юля, як і більшість присутніх, уже приблизно здогадувалася, що саме криється за цими багровими слідами на шкірі. Проте непереборна цікавість та бажання трохи підколоти правильну одногрупницю взяли гору.

— Ого, Таню... А що це з тобою сталося?

В цьому запитанні  відчувався чіткий натяк. Для багатьох на курсі розгадка була очевидною, і Юля просто озвучила те, про що інші лише заінтриговано перешіптувалися. 

   Але Тетяні зовсім не стало соромно. Вона не була вихована в суворих моралізаторських правилах. Дівчина не відчувала за собою жодної провини і щиро не розуміла, чому вона має ніяковіти чи ховати очі через те, що сталося.

Вона одразу зорієнтувалася в ситуації. Тетяна чітко зрозуміла, що Юля та всі інші в аудиторії вже розгадали походження цих слідів. І саме цей момент раптом змінив усе в її голові. Замість того, щоб зніяковіти, вона внутрішньо розправила плечі. Ну й нехай. Якщо всі все зрозуміли — то так воно і є. Значить, у її житті була настільки пристрасна і  шалена зустріч, яка залишила ці помітні шрами на її обличчі. Усвідомлення цього факту раптом відгукнулося всередині неї не соромом, а навпаки —  гордістю. Вона дивилася на заінтриговану Юлю з абсолютним спокоєм жінки, яка ні про що не шкодує.