Інтрига номер 31 . Шльондра.

      Здавалося б, усе було простіше простого: дочекатися наступного ранку, коли хмільний туман остаточно вивітриться з її голови, сісти навпроти й спокійно, по-дорослому запитати Тетяну, чому її ініціатива привела їх саме сюди, в це жахливе лігво гріха. Будь-який інший чоловік на його місці спробував би з’ясувати правду, розплутати цей дивний вузол і вислухати її пояснення, якими б безглуздими чи наївними вони не були. 

    Але не Соляр. Він  був зліплений зовсім з іншого тіста. Він належав до тієї рідкісної касти чоловіків, які ніколи ні про що не розпитують. Великий  стратег «сам собі на умі», який звик прораховувати людські слабкості наперед, він просто не вмів і не хотів вірити чужим словам, вважаючи їх лише ширмою для обману. У його  цинічній логіці бізнесмена кожна дія мала свою чітку ціну та причину, і на будь-яке життєве явище в нього завжди була готова власна, заздалегідь вибудувана теорія. Замість того, щоб шукати виправдання для Тетяни, Леонід замкнувся в глухій тиші своїх думок і зробив свій власний висновок: якщо двадцятирічна дівчина так впевнено переступила поріг прихованого борделю, значить, цей промисловий бруд для неї зовсім не чужий, і вона вже бувала тут раніше.

       Гаряча суміш алкоголю та шаленого чоловічого збудження, яке вже кілька годин поспіль випалювало його зсередини, остаточно позбавила Леоніда здатності мислити тверезо. Коли до його затуманеної свідомості дійшло, що Тетяна привела його в прихований промисловий бордель, у його душі стався страшний некерований вибух, де дика пристрасть миттєво перемішалася з люттю пораненого нарциса. Хворобливе его, зневажене цим цинічним антуражем СТО та зачовганих номерів, більше не шукало виправдань — алкоголь змив усі моральні кордони, перетворивши його палке бажання на агресивну, майже тваринну жагу домінування. Дивлячись на дівчину крізь пелену сп'яніння, він більше не бачив у ній колишнього безневинного янгола; у його очах вона вмить перетворилася на шльондру.

      І ця думка лише дужче розпалювала його й без того межову хворобливу хімію. Леонід не став розпитувати чи тікати — він просто піддався цій руйнівній хвилі...